Карась Анатолій Андрійович

Карась Анатолій Андрійович (3 січня 1940(19400103), с. Воронцово, Московська область, РРФСР — 19 квітня 2017, Київ, Україна) — радянський, український сценарист, редактор, режисер. Заслужений працівник культури УРСР (1981). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993).

Карась Анатолій Андрійович
Дата народження 3 січня 1940(1940-01-03)
Місце народження Московська область, РРФСР, СРСР
Дата смерті 19 квітня 2017(2017-04-19)[1] (77 років)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство  СРСР
 Україна
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Нагороди та премії

Біографія

Народився 1940 р. у с. Воронцово Московської обл. в робітничій родині.

Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1971).

Працював у газеті «Вечірній Київ», редактором «Укркінохроніки», головним редактором цієї студії, режисером документального кіно.

Автор і режисер понад десяти короткометражних і повнометражних документальних фільмів[2].

У 2001 році отримав III премію літературного конкурсу «Коронація слова» за кіносценарій «Медаліст».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Вів стрічки: «Майбутнє починається сьогодні» (1974), «Стратегія якості» (1976), «Слово про п'ятирічку», «Командарми індустрії» (1980), «Не чіпай мене» (1981), «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів» (1986, у співавт.) тощо.

Автор сценаріїв кінокартин:

  • «Йде робітничий патруль» (1973),
  • «Про дружбу співа Україна» (1974),
  • «Марко Черемшина» (1975),
  • «Дід Іван з села Річка» (1978),
  • «Мир і творення» (1981, у співавт. з В. Кузнецовим),
  • «Ранок республіки» (1983, у співавт.; реж. А. Федоров),
  • «Страйк» (1990, співавт. сцен, і співреж. з В. Шкуриним),
  • «Випад» (1992, фільм 2-й),
  • «…І що є в нас душа»,
  • «Сьомий президент» (1992),
  • «Гостювали гості у тітки Марії» (1993),
  • «Повернута самостійність. Фільм 108» в документальному циклі «Невідома Україна. Нариси нашої історії» (1993),
  • «Україна: досвітні вогні» (1994),
  • «Любіть Україну» (1996) та ін.

Примітки
  1. http://detector.media/community/article/125282/2017-04-20-pishov-z-zhittya-ukrainskii-kinorezhiser-anatolii-karas/
  2. Національна спілка кінематографістів України: Карась Анатолій

Література
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.69;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.287;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.611;
  • Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.227.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.