Шкурин Віктор Георгійович

Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 26 жовтня 2020) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Шкурин Віктор Георгійович
Зображення
Дата народження 5 січня 1932(1932-01-05)
Місце народження Маріуполь, Маріупольська округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 26 жовтня 2020(2020-10-26) (88 років)
Громадянство  СРСР
 Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінооператор, кінорежисер
Членство Національна спілка кінематографістів України
Нагороди

IMDb ID 0794551

Життєпис

Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

Помер 26 жовтня 2020 року[1].

Фільмографія
Створив стрічки
  • «Двоє з мартену» (1965);
  • «Запорожець на Олімпі» (1965);
  • «Десант у безсмертя» (1965);
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965);
  • «Київ—66» (1966);
  • «Соната про художника» (1966);
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
  • «Рік народження 1918» (1968);
  • «Український квартал» (1969);
  • «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
  • «Курган Товста могила» (1970);
  • «Естафета мужності» (1971);
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
  • «Вогні Придніпров'я» (1976);
  • «Арсенальська заства» (1978);
  • «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
  • «Радянський характер» (1982, телефільм);
  • «Бути чи не бути» (1985);
  • «Поділю твій біль» (1989);
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).

Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки

Примітки
  1. Пішов із життя кінорежисер Віктор Шкурін. Детектор медіа. 26 жовтня 2020.
  2. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.