Каратницький Роман

Роман Каратницький (1 квітня 1893 р., с. Григорів[1], нині Монастириського р-ну Тернопільскої області — 26 жовтня 1970, м. Прага, Чехословаччина) — хорунжий легіону УСС, поручник УГА, український громадський діяч у Чехословаччині. Брат четаря легіону УСС Івана Каратницького.

Роман Каратницький
 Хорунжий (файнріх),
поручник
Загальна інформація
Народження 1 квітня 1893(1893-04-01)
с. Григорів,  Австро-Угорщина
Смерть 26 жовтня 1970(1970-10-26) (77 років)
м. Прага
Військова служба
Роки служби 1918—1922
Приналежність  ЗУНР
Формування  УСС
 УГА
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Українсько-радянська війна
Командування
комендант Гуцульської сотні 1–го піхотного полку 1-ї бригади УСС

Життєпис

Народився 1 квітня 1893 року в с. Григорів Бучацького повіту (тепер Монастириського р-ну Тернопільскої обл.) у сім'ї греко-католицького священника о. Володимира Каратницького (1862—1900 с. Григорів) та Ольги з роду де Шиллінг-Сінгалевичів (de Schilling-Siengalewicz). Брат четаря Легіону УСС Івана Каратницького.

Австрійська армія

З початком Першої світової війни був покликаний у ряди австро-угорської армії, де воював у званні капрала у складі 5 запасної роти 24 пішого полку. У першій половині 1915 р. — поранений у верхню частину лівої руки та лікувався в 11-му запасному шпиталі Відня[2]. Наслідки напевно цього поранення він проніс через усе життя; у чехословацьких документах вказано, що його ліва рука паралізована[1].

УСС

Вступив до Легіону УСС, на 01 червня 1916 р. — підхорунжий у 7-мій сотні пор. Осипа Левицького[3]. Згодом у Легіоні УСС підвищений у званні до хорунжого.

УГА

У 1918 р. — активний учасник Листопадових боїв у Львові[4], комендант Гуцульської сотні у складі 1-го піхотного полку 1-ї бригади УСС Галицької армії. Розпорядженням Державного Серкретаріату ЗО УНР 1 березня 1919 р. був підвищений у званні до четаря[5], пізніше поручник. Пройшов з УГА всіма тернистими шляхами, був за р. Збруч. На інтернуванні в Чехословаччині перебував у Йозефівському таборі. Згадується в «Українському Скитальці» у складі робітничих сотень у Ружомберку[6] та Жиліні[7] (Чехословаччина, нині Словаччина).

Після визвольних змагань
Особова справа Романа Каратницького

У 1922 р. поступив на навчання у Вищу економічну школу в Празі, де здобув фах інженера. Залишився в Чехословаччині де брав активну участь в українських організаціях: з 1928 р. — почесний член українського студентського братства «Запороже» у Празі, з 1935 р. був членом управи Товариства Музею визвольної боротьби України, член і Голова Товариства українських інженерів з осідком у Празі[8], з 1931 р. член Союзу чехословацьких інженерів[1].

З 1922 по 1942 рік мешкав у різних районах Праги та місті Ржевніце. 16 квітня 1930 року отримав громадянство Чехословацької Республіки, за документами якої носив ім'я Roman Karatnický[1].

Станом на 1926 рік працював клерком у Страховій компанії «Прага», у 1933 р. так само клерк, точне місце роботи не вказано[1].

19 квітня 1933 року Роман Каратницький на Жижкові у Празі побрався шлюбом з Міладою Бермановою 1904 року народження. 30 грудня 1934 р. у Празі народився син їх Іван Володимир (Ivan Vladimír Karatnický), названий на честь загиблого в Легіоні УСС брата[1].

Роман Каратницький відійшов у засвіти 26 жовтня 1970 р. і похований на цвинтарі Малвазінки (Malvazinky) у Празі.

Див. також

Примітки
  1. Національний Архів Чеської Республіки ((Národní archiv ČR)) — 4911-К 823/23
  2. Nachrichten über Verwundete und Kranke ausgegeben am, No 427
  3. Поіменний список боєвих відділів 1 полку українських січових стрільців з дня 1 червня 1916 р., зладжений на основі урядового списку, захованого в Музеї Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові // Українські Січові Стрільці 1914—1920 / За ред. Б. Гнаткевича. Репринт. відтворення з вид. 1935 р. Львів, 1991. С. 152
  4. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. — Львів: Червона Калина, 1931. — С. 136—139.
  5. Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. Т.II. — Вінніпег, 1960. -С. 68,317
  6. Український Скиталець. — Йозефів, 1922. — Ч.18.- С. — 24.
  7. Український Скиталець. — Йозефів, 1922. — Ч.11.- С. — 11
  8. Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942 — С.-241
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.