Монастириський район

Монастири́ський райо́н, раніше Манастири́ський райо́н[2] — колишній адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області. Утворений 1940. Площа — 558 км². Населення — 27,6 тис. осіб (2017): українці — 99 %, мешкають також росіяни, поляки, білоруси та ін.

Монастириський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна:  Україна
Область: Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6124200000
Утворений: 1940
Ліквідований: 19 липня 2020
Населення: ▼ 26 445 (01.01.2019)
Площа: 558 км²
Густота: 47.39247311828 осіб/км²
Тел. код: +380-3555
Поштові індекси: 48300—48382
Населені пункти та ради
Районний центр: Монастириська
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 30
Міста: 1
Смт: 1
Села: 46
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Данилюк Володимир Петрович
Голова РДА: Молчанова Галина Володимирівна[1]
Вебсторінка: Сторінка на сайті ОДА Монастириська районна рада
Адреса: 48300, Тернопільська обл., м. Монастириська, вул. Т. Шевченка, 19, 2-26-50
Мапа

Монастириський район у Вікісховищі

Ліквідований 19 липня 2020 року[3].

Адміністративний поділ

У районі — м. Монастириська (райцентр), смт Коропець (колись — містечко), 46 сіл, 16 хуторів.

Географія

Розташування і фізична географія

Монастириський район розташований на Подільському горбогір'ї. Поверхня розчленована глибокими долинами річок, абсолютні висоти 200—400 м, найвища — 402 м (побл. с. Ковалівка).

Найбільші річки — Дністер, його ліві притоки — Золота Липа, Горожанка та Коропець.

Площа боліт — 447 га. Ліси займають 14,5 тис. га (ростуть сосна, граб, бук, ясен, дуб та ін.).

Територія району, що прилягає до річки Дністер, належить до заповідної зони «Дністровський каньйон».

Корисні копалини

Корисні копалини: вапняки, пісок, гіпс, глина, доломіт.

Геологічні пам'ятки

Відслонення середньодевонських відкладів. Розташоване біля села Коржова на правому схилі долини річки Золота Липа в кар'єрі для видобування доломітів. Видима потужність доломітів — 11 м. Відслонення має наукове значення. ППМЗ, займає територію площею 4,25 га, охорона доручена ВАТ Коржівського спеціалізованого гірничо-дробильного кар'єру.

Відслонення юрських відкладів. На південній околиці села Луки на лівому віддаленому схилі долини річки Дністер на віддалі близько 400 м від колишньої ферми ліворуч від дороги Лука-Петрилів відслонюються юрські відклади. Вони складаються з світло-жовтих вапняків, доломітів та різнобарвних теригенних утворень (аргілітів, пісковиків, конгломератів). Зустрічаються скам'янілі рештки риб. ППМЗ, площа 0,15 га, охорона доручена радгоспу «Галичина».

З 1984 року, коли відслонення було взято під охорону, його вигляд дещо змінився. Тут працював кар'єр, який розкрив відклади верхньої частини схилу на 10-15 м. Вони представлені жовтуватими вапняками та доломітами, над якими залягає товща верхньокрейдових білих вапняків.

Відслонення девонської флори. Розташоване поблизу села Вістря на лівому березі річки Дністер. Представлене товщею сіроколірних теригенних порід, що умовно віднесені до середнього девону. Ця товща залягає на породах дністровської серії (нижній девон). У верхній частині відслонення знайдено рештки викопних рослин: псилофітів, плауноподібних, членистостеблових, папоротеподібних і рослин невизначеного систематичного положення. Відслонення має важливе значення для вивчення історії розвитку рослинного світу. ППМЗ, площа 0,15 га, охорона доручена селянській спілці «Провесінь».

Відслонення ранньодевонської флори. Розташоване на 160 м вище за течією від села Вістря на лівому березі річки Дністер у двадцятиметровій товщі строкатих і сірих теригенних порід, якими закінчується розріз дністровської серії (нижній девон), виявлено рештки псилофітів, членистостеблевих і папоротеподібних, а також рештки риб. Відслонення має важливе значення для вивчення історії розвитку рослинного світу. ППМЗ, територія площею 0,15 га, охороняється селянською спілкою «Провесінь».

Дві останні описані геологічні пам'ятки знаходяться поруч, друга є продовженням першої. Вони розташовані на крутому схилі долини Дністра, тому їх слід об'єднати в одну. Також необхідно повернути їх колишню назву — «Місцезнаходження девонської флори», а не «Відслонення девону в с. Вістрі № 1 і № 2», бо друга назва не відтворює основної суті.

Стратотип бережанських верств. Розташована біля села Чехова в долині Коропця. Представлена відслоненням порід гельветського ярусу (міоцену). У їх складі є так звані бережанські і нагірянські верстви. Перші з них представлені темно-сірою глиною, ясно-сірим мергелем і зеленуватою піщаною глиною. Другі — ясно-жовтим вапняковистим піском з галькою чорного кременю. Загальна потужність цих відкладів становить 2,25 м. Відслонення має наукову цінність. ППМЗ, площа 0,1 га, охороняється радгоспом «Монастириський».[4]

Клімат

Клімат помірно теплий, вологий; опадів 610 мм на рік.

Ґрунти

Переважають чорноземи типові малогумусні, сірі лісові, темно-сірі та ясно-сірі опідзолені в долинах річок — лучні та лучно-болотні ґрунти. 60 % земель у районі є еродованими.[5]

Історія

Монастирищина заселена в період пізнього палеоліту.

До середини XIV ст. належало до Галицько-Волинської держави. Наприкінці цього ж століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею, Литвою та Угорщиною Сх. Галичину, в тому числі Монастирищину, захопило Польське королівство (від 1569 — Річ Посполита).

У 1772 році після першого поділу Польщі ця територія відійшла до Священної Римської імперії (з 1804 — Австрії, від 1867 — Австро-Угорщина).

Листопад 1918 — липень 1919 — в складі Української держави. Вересень 1920 — вересень 1939 — окупована Польщею.

Вересень 1939 — серпень 1991 — в УРСР. З 24 серпня 1991 — в складі відновленої Української держави.

Від кінця 19 ст. до 1939 року на Монастирищині діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Пласт», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та ін.

1944–1946 в ході депортації з території Польщі в Монастириський район прибуло багато лемків, які проживають у м. Монастириська, селах Доброводи, Ковалівка, Криниця, Нова Гута.

21 січня 1959 р. до складу Монастириського району включений Коропецький район[6].

Протягом 1962–1966 років територія Монастириського району належала до Бучацького району.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Монастириського району були створені 52 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 77,40 % (проголосували 18 343 із 23 699 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,75 % (9 492 виборців); Юлія Тимошенко — 24,96 % (4 578 виборців), Олег Ляшко — 9,88 % (1 812 виборців), Анатолій Гриценко — 7,22 % (1 324 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,55 %.[7]

Епідемія коронавірусу

Станом на 28 березня 2020 року в районі було інфіковано 36 осіб COVID-19 (із 43 по Тернопільській області), з яких 21 у медиків. [8]

29 березня кількість інфікованих зросла до 44 осіб, з них медиків — 24.[9] Найбільше (26) інфікованих зафіксовано у м. Монастириська, 7 — у с. Швейків, 4 (1 випадок — летальний) — у с. Ковалівка, по два випадки — у с. Горішня Слобідка та Долішня Слобідка, по одному — у с. Бертники, с. Чехів та с. Гончарівка.

Станом на 16 квітня кількість інфікованих зросла до 160 осіб, померло — 2, одужало — 19.

Пам'ятки
Коропець. Палац графа Бадені

В Монастириському районі — 30 пам'яток історії та культури, 25 символічних могил Борцям за волю України.

Культові споруди

У Монастириському районі 56 культових споруд:

Обладнано 28 капличок.

Дерев'яні храми
Населений пункт Назва церкви Рік побудови
Монастириська Церква воздвиження Чесного Хреста Церква пресвятої Діви Марії 1892 1751
Коропець Успіння Пресвятої Богородиці 1795
Високе Василія Великого 1925
Горигляди Препоподобного Онуфрія 1820
Горішня Слобідка святого Феодосія 1918
Горожанка Успіння Пресвятої Богородиці 1792
Гранітне (Баранів) святого Димитрія 1855
Григорів Пресвятої Діви Марії 1865
Заставці Різдва Пресвятої Богородиці 1830
Коржова святого Михаїла 1880
Лазарівка святого Миколая 1812
Лядське Успіння Пресвятої Богородиці 1781
Міжгір'я Покрови Пресвятої Діви Марії 1865
Нова Гута святого Михаїла 1881
Підлісне Іоана Богослова 1872
Чехів Покрови Пречистої Діви Марії 1885
Яргорів Успіння Пресвятої Богородиці 1928

Пам'ятки природи

Пам'ятки природи місцевого значення:

Промисловість

Нині в районі працюють:

  • ВАТи «Монастириський молочний завод», «Заводоуправління будівельних матеріалів» (м. Монастириська), «Коржівський СГДК» (с. Кор-жова), * ВАТ МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Любисток», ПП «Консул» (смт Коропець) та ін.

Розвинуті народні промисли, гончарство та вишивка.

Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[10]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 15 890 3316 1960 4792 3429 2314 79
Жінки 18 646 3136 2016 4353 4287 4559 295

Соціальна сфера

Діють ПТУ-34, 45 ЗОШ, 15 дошк. закладів, Будинок дитячої творчості, ДЮСШ, 19 Будинки культури, 30 клубів, 43 бібліотеки, 2 кінотеатри, 2 музичні школи, 45 медичних закладів, обласний комунальний етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка (с. Велеснів), 6 громадських музеїв (Лемківської культури та О. Кисілевської — м. Монастириська; краєзнавчі музеї у смт Коропець, селах Горожанка, Горішня Слобідка та Устя Зелене); 7 колективів художньої самодіяльності отримали звання «народних».

Персоналії

Уродженці Монастирищини:

Працював письменник, педагог о. Тимофій Бордуляк. Перебували Олесь Гончар, Маркіян Шашкевич, Іван Франко та інші.

Археологічні пам'ятки

На території району виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур, скарб римських монет (с. Красіїв) та інші.

Примітки
  1. Розпорядження Президента України від 15 травня 2020 року № 316/2020-рп «Про призначення Г.Молчанової головою Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області»
  2. Biblioteka ukraïnsʹkoho pidpilʹnyka (укр.). Zakordonni chastini Orhanizat͡siï ukraïnsʹkykh nat͡sionalistiv. 1960.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Йосип Свинко. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. — с.77-78 ISBN 978-966-408-219-5
  5. Йосип Свинко. Нарис про природу Тернопільської області: геологічне минуле, сучасний стан. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007. — с.172 ISBN 978-966-408-219-5
  6. s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 17 лютого 2016.
  8. В одному районі Тернопільщини коронавірус виявили у 21 медика, Українська правда, 28 березня 2020
  9. В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла, Українська правда, 29 березня 2020
  10. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 рiчнi вiковi групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.

Джерела
Підгаєцький район
Івано-Франківська область
(Галицький район)		 Бучацький район
Івано-Франківська область
(Тисменицький район)		 Івано-Франківська область
(Тлумацький район)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.