Карбюратор

Карбюра́тор (від фр. carburateur, утвореного від carbure — «карбід»)[1] — пристрій, що використовується для отримання суміші повітря з паливом для двигуна внутрішнього згоряння. Був винайдений Карлом Бенцом у 1885 році і запатентований в 1886 році.

Карбюратор Weber
Будова карбюратора

Історія

Карбюратор винайшов Карл Бенц у 1885 році. Очевидно, над схожим пристроєм також працювали угорські інженери Янош Чонка і Донат Банкі. Тим часом, у Англії, Фрідріх Вільям Ланчестер також експериментував на ранніх стадіях із гнітовими карбюраторами. У 1896 р. Фрідріх і його брат побудували перший бензиновий автомобіль, що мав одноциліндровий двигун внутрішнього згорання з ланцюговим приводом потужністю 5 к.с. Незадоволені продуктивністю та потужністю, наступного року вони побудували новий двигун, цього разу з двома циліндрами, розташованими горизонтально, і встановили на нього карбюратор нової конструкції. Автомобіль витримав 1600-кілометровий тест у 1900 році, успішно затвердивши карбюратор як важливий крок уперед в автомобільній інженерії.

Сумішоутворення

Сумішоутворення (карбюрація) — це процес приготування пальної суміші в карбюраторних двигунах. Суть полягає в перетворенні рідкого бензину у дрібно-розпилений за рахунок різниці швидкості підходу повітря (100—150 м/с) і палива (5–7 м/с), його випаровуванні і змішуванні із повітрям. Бензин дозується згідно з режимом роботи двигуна, при цьому карбюратор дозволяє змінювати кількісне співвідношення розпиленого палива і повітря до оптимального (1:14,7). Сам процес проходить дуже швидко (тисячні долі секунди), оптимальна температура становить 45–65 °C.

Паливна суміш може бути бідна, збіднена, нормальна, збагачена та багата.

Стандартна суміш для двигуна з малою зміною обертів — нормальна: 15 кілограмів повітря на 1 кілограм палива.

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.