Карло Марготтіні

Карло Марготтіні народився у 1899 році в Римі. З 1913 по 1916 роки навчався в Морській академії в Ліворно, після закінчення якої отримав звання гардемарин. Брав участь у Першій світовій війні ,під час якої ніс службу на лінкорі «Конте ді Кавур», на крейсері-скауті «Ніббіо» та на інших міноносцях. У травні 1917 року йому було присвоєне звання молодшого лейтенанта, у листопаді 1918 року - лейтенанта. Тоді ж він став флаг-офіцером адмірала Енріко Моллі, губернатора Далмації. У 1927 році отримав звання «капітано ді корветта» (капітан 3-го рангу), а у 1933 - «капітано ді фрегатта» (капітан 2-го рангу). Він був призначений командувачем з'єднання підводних човнів в Егейському морі, згодом - командиром ескадри міноносців[1].

У 1936 році від імені італійського уряду брав участь у Лондонській морській конференції як військовий експерт. Під час Громадянської війни в Іспанії, командуючи есмінцем «Ланчеротто Малочелло», брав участь в окупації Ібіси та Балеарській операції. Він зробив суттєвий внесок в політичну та військову реорганізацію Балеарських островів, за що був нагороджений Лицарським хрестом Савойського військового ордену. Після повернення з Іспанії отримав звання «капітано ді вашеволо» (капітан 1-го рангу) і призначений морським аташе в Парижі.

З початком Другої світової війни був призначений командувачем 11-ї ескадри есмінців. Флагманським кораблем був есмінець «Артільєре». Ескадра під час бою біля Калабрії 9 липня 1940 року атакувала британські кораблі, випустивши торпеди і ведучи артилерійський вогонь. За цей бій Карло Марготтіні був нагороджений Медаллю «За військову доблесть». У наступні місяці брав участь у декількох місіях поблизу Мессіни та Августи, звідки 11 жовтня 1940 року його дивізія вирушив у море на нічний пошук ворожих кораблів у Сицилійській протоці разом із ескадрою міноносців.

У нічному бою біля мису Пассеро ескадра міноносців і 11-та ескадра есмінців, окремо, одні за одними, атакували британський легкий крейсер «Аякс». У першій атаці були випущені торпеди, але безрезультатно, а міноносці «Айроне» і «Аріель» були потоплені.

Потім в атаку пішли есмінці 11-ї ескадри. Помітивши ворога, о 1:40 «Артільєре» атакував «Аякс», випустивши торпеду (яка, проте, не влучила у ціль), і ведучи вогонь зі 120-мм гармат, пошкодивши на ворожому кораблі 120-мм гармату, радар та далекомір. Проте в «Артільєре» влучило чимало ворожих снарядів, які викликали пожежу у носовій частині корабля, вивели з ладу силову установку та частину гармат. Від ворожого вогню загинула чи біла поранена половина екіпажу. Карло Марготтіні, важко поранений, помер на своєму посту на капітанському містку[2]. Разом з ним загинув його помічник, лейтенант Коррадо Дель Греко[3]. Обидва були посмертно нагороджені Золотою медаллю «За військову доблесть».

Палаючий «Артільєре», що втратив хід, був взятий на буксир есмінцем «Каміча Нера», який намагався його врятувати. О 8 ранку, під час атак ворожої авіації «Каміча Нера» змушений був залишити «Артільєре». О 9:05 «Артільєре» був потоплений важким крейсером «Йорк» приблизно за 50 миль на схід від мису Пассеро.

• Кавалер Савойського військового ордену (1937 рік)
• Бронзова медаль «За військову доблесть» (9 липня 1940 року)
• Золота медаль «За військову доблесть» (11-12 жовтня 1940 року)

На честь Карло Марготтіні планувалось назвати один з есмінців типу «Команданті Медальє д'Оро», але будівництво не було завершене.

Після війни Військово-морські сили Італії назвали 2 кораблі на честь Карло Марготтіні: фрегат типу «Карло Бергаміні» Carlo Margottini (F 595) і фрегат типу FREMM Carlo Margottini (F 592).

• Карло Марготтіні на сайті www.marina.difesa.it(італ.)