Карл-Вільгельм Крузе

Ка́рл-Вільге́льм Кру́зе (нім. Carl Wilhelm Cruse; 25 вересня 1765(17650925) — 22 березня 1834[1][2]) — курляндський історик прусського походження, освітянин, реформатський пастор. Народився у Кенігсберзі, Пруссія. Син торговця Фрідріха-Якоба Крузе і Генрієтти-Філіппіни Штрітцель. Вивчав теологію, юриспруденцію і фінанси в Кенігсберзькому університеті. Працював приватним учителем (1788), був домашнім наставником прусського генерал-лейтенанта Вільгельма Генкеля фон Доннерсмарка[1][2]. За рекомендацією останнього став кабінетним секретарем курляндського герцога Петера фон Бірона (з листопада 1791). Паралельно був вихователем його доньок, курляндських принцес, у Вюрцау (1792—1794)[1][2]. Після російської анексії Курляндії переїхав до Риги, де продовжив учителювати приватно (1794—1799)[1][2]. Повернувся до Мітави, отримав посаду професора історії в місцевій гімназії, а згодом — проректора (1802—1806). Став пастором і проповідником Реформатської церкви в Курляндії (1802). Був співзасновником Курляндського товариства літератури і мистецтва (1817). Член мітавської масонської ложі «Три короновані мечі». Виступав проти політики понімечення латишів (1819)[1][2]. Помер у Мітаві, Росія. Головна праця — 2-томна «Курляндія за герцогів» (нім. Curland unter den Herzögen; 1833—1837).