Карл Губер

З 1922 і по 1937 рік виступав у складі клубу «Вінер Атлетікспорт Клуб», більш відомого як ВАК. Грав на позиції лівого крайнього нападника. Команда переважно трималась у середині національної ліги, незважаючи на хороший склад і присутність у команді таких зірок австрійського і європейського футболу, як Рудольф Гіден, Карл Сеста, Георг Браун, Гайнріх Мюллер, Гайнріх Гілтль та інших. Найвищим результатом у чемпіонаті, якого досягла команда в цей час було 3 місце у 1929 році. Також клуб був четвертим у 1930 і 1933 роках.

Більш вдало команда виступала у національному кубку. У 1928 році команда дійшла до фіналу, де поступилась чемпіону країни «Адмірі» (1:2)[2]. У 1929 і 1930 роках ВАК грав у півфіналі кубку, а перемогу здобув у кубку Австрії 1931. Той розіграш проводився за експериментальною схемою. 10 найсильніших команд команд країни грали за круговою схемою в одне коло. ВАК у дев'яти матчах жодного разу не програв і лише двічі зіграв унічию. Губер брав участь в усіх матчах турніру і став автором трьох голів[3].

Став з клубом фіналістом кубка Мітропи 1931 року, куди ВАК потрапив як переможець національного кубку. Був капітаном команди. В чвертьфіналі ВАК у першій грі несподівано розгромив у Будапешті місцеву Хунгарію з рахунком 5:1. На рахунку Губера третій гол своєї команди у цьому матчі. Незважаючи на таку перевагу, матч-відповіді не видався для віденців простим. «Хунгарія» забила два м'ячі на 2-й і 3-й хвилинах матчу, а на початку другого тайму ще й третій. Втім на більше угорці не спромоглися, чудову гру демонстрував знаменитий воротар австрійців Рудольф Гіден, а фактичну крапку у грі поставив нападник Вальтер Ганке на 81-й хвилині, встановивши остаточний рахунок — 1:3[4]. В 1/2 фіналу ВАК зустрічався з чехословацькою «Спартою». У першій грі австрійці вдома поступились з рахунком 2:3. У матчі-відповіді ВАК вів у рахунку 3:0, але втратив перевагу, дозволивши «спартанцям» зрівняти рахунок. Перемогу і можливість зіграти у матчі-переграванні команді з Австрії приніс гол Гайнріха Гілтля на 88-й хвилині. У переграванні в Празі ВАК переміг 2:0 завдяки голам Франца Цізара і Гайнріха Гілтля[4]. У фіналі зустрічались дві австрійські команди ВАК і «Вієнна». В першій грі ВАК вигравав після першого тайму 2:0, але втратив перевагу і поступився 2:3. У матчі відповіді уже «Вієнна» у першому таймі вела з рахунком 2:0. Після перерви гравці ВАКу відіграли лише один гол і вдруге поступились супернику[4].

Ще одного разу у складі ВАКа дістався фіналу національного кубку у 1932 року. Клуб Карла у фіналі поступився «Адмірі» з рахунком 1:6[5].

Втретє за вісім років ВАК дійшов до фіналу кубка у 1935 році. Команда у півфіналі у надрезультативному матчі перемогла «Рапід» 5:4, але програла у фіналі «Аустрії» з рахунком 1:5[6]. Того ж сезону ВАК невдало виступив у чемпіонаті, посівши передостаннє 11-е місце, а вже за рік команда стала останньою і вибула з вищого дивізіону[7]. Карл відіграв у складі клубу ще один сезон у другому дивізіоні.

Свій єдиний матч у складі збірної Австрії зіграв проти збірної Чехословаччини у березні 1927 року. Австрійці вдома поступились у товариській грі з рахунком 1:2[8].

Також виступав у складі збірної Відня. Дебютував у поєдинку проти збірної Братислави (2:2) у березні 1926 року[9]. Періодично викликався у команду до 1933 року. Зокрема, брав участь у таких поєдинках з командами: Братислави (2:1, 1930), Дуйсбурга (6:2, 1931) і Праги (0:2, 1933)[10].

• Володар Кубка Австрії (1):

ВАК: 1931

• Фіналіст Кубка Австрії (3):

ВАК: 1928, 1932, 1935

• Бронзовий призер чемпіонату Австрії (1):

ВАК: 1929

• Фіналіст Кубка Мітропи (1):

ВАК: 1931