Карл Ебергард Шенгарт

Син десятника. Учасник Каппського заколоту. У 1922 році вступив в НСДАП і СА, але в тому ж році вийшов з партії. У 1924 році вступив на службу в рейхсвер. Потім отримав юридичну освіту, працював професором в Лейбніцькому університеті. З червня 1932 року — помічник судді. 1 березня 1933 року вступив в СС (посвідчення №67 174), а 1 травня 1933 року — вдруге в НСДАП (квиток №2 848 857). З листопада 1933 року — співробітник пошт-дирекції в Ерфурті. 10 листопада 1935 року приступив до роботи в прес-службі гестапо (Берлін). Пізніше очолив реферат з питань церкви. У травні 1936 року призначений начальником гестапо в Амсбергу, в 1937-38 роках — в Білефельді. В січні 1941 року призначений командувачем поліції безпеки і СД в генерал-губернаторстві (зі штаб-квартирою в Кракові). Один з головних організаторів нацистського терору на окупованій території Польщі, розгорнув масові арешти польської інтелігенції, євреїв тощо. Одночасно з 3 липня по 11 серпня 1941 року командував айнзацгрупою особливого призначення, яка розгорнула нацистський терор в Галичині. Учасник Ванзейської конференції. У липні 1943 року переведений в 4-ту поліцейську моторизовану дивізію СС, дислоковану в Греції. У липні 1944 року призначений командувачем поліцією безпеки і СД в Нідерландах. У березні 1945 року після замаху на Ганса Раутера віддав наказ розстріляти 250 заручників. Після поразки Німеччини заарештований британськими військами. У лютому 1946 року засуджений Британським військовим трибуналом в Вестерланді до страти. Повішений.

• Унтерштурмфюрер СС (9 листопада 1936)
• Оберштурмфюрер СС (30 січня 1938)
• Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1938)
• Штурмбаннфюрер СС (1 серпня 1938)
• Оберштурмбаннфюрер СС (10 вересня 1939)
• Штандартенфюрер СС (1 січня 1940)
• Оберфюрер СС (30 січня 1941)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (30 січня 1943)
• Оберштурмфюрер резерву військ СС (29 вересня 1943)

• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами

• Helge Dvorak: Biographisches Lexikon der Deutschen Burschenschaft. Band I: Politiker. Teilband 8: Supplement L–Z. Winter, Heidelberg 2014, ISBN 978-3-8253-6051-1, S. 261–264.
• Helmut Krausnick/Hans-Heinrich Wilhelm: Die Truppe des Weltanschauungskrieges. Die Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD 1938–1942. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1981, ISBN 3-421-01987-8.
• Pohl, Dieter: Von der „Judenpolitik“ zum Judenmord. Der Distrikt Lublin des Generalgouvernements 1939–1944, Frankfurt a. M./Berlin 1993.
• Herbert, Ulrich (Hg.): Nationalsozialistische Vernichtungspolitik 1939–1945. Neue Forschungen und Kontroversen, Frankfurt a. M. 1998.
• Hirschfeld, Gerhard: Fremdherrschaft und Kollaboration. Die Niederlande unter deutscher Besatzung 1940–1945, Stuttgart (DVA) 1984.
• Dieter Schenk: Der Lemberger Professorenmord und der Holocaust in Ostgalizien, Verlag J. H. W. Dietz Nachf., Bonn 2007 ISBN 978-3-8012-5033-1.
• Law-Reports of Trials of War Criminals, Selected and prepared by The United Nations War Crimes Commission, Volume XI, London, HMSO.1948. TRIAl OF EBERHARD SCHOENGRATH AND SIX OTHERS. RITISH MILITARY COURT, BURGSTEINFURT, GERMANY (FEBRUARY 7TH-11TH, 1946), PDF.
• Ernst Klee: . 2. Auflage. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8.

1. Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.
   d:Track:Q64d:Track:Q107642470d:Track:Q1729971