Карл Роденбург
Карл Роденбург (нім. Carl Rodenburg; 17 травня 1894 — 5 листопада 1992) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Карл Роденбург | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Carl Rodenburg | ||||||||||||||||
| Народився |
17 травня 1894 Geestemünded, Бремергафен, Бремен, Німецька імперія | |||||||||||||||
| Помер |
5 листопада 1992 (98 років) Грефен, Штайнфурт, Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина | |||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
_25Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_18Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_12Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
_4Jahre_BAR.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Син гуртового торговця і почесного сенатора Карла Роденбурга і його дружини Юлії, уродженої Баде. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 листопада 1938 року — начальник навчального штабу піхотного училища. З 1 січня 1940 року — командир 203-го піхотного полку 76-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З 26 січня 1942 році командир своєї дивізії. Дивізія була знищена в Сталінграді, а сам Роденбург 31 січня 1943 року потрапив у радянський полон. 15 листопада 1949 року засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів. 10 жовтня 1955 року репатрійований у ФРН.
Сім'я
15 лютого 1920 року одружився з Марією Гайссенбергер. 13 липня 1925 року пара розлучилась.
22 вересня 1934 року одружився з Теклою Немінар. В 1937 році в пари народилась дочка.
Звання
- Однорічний доброволець (1 жовтня 1913)
- Фенріх (12 лютого 1915)
- Лейтенант (11 березня 1915) — патент від 11 вересня 1913 року.
- Обер-лейтенант (1 лютого 1922)
- Гауптман (1 лютого 1927)
- Майор (1 жовтня 1934)
- Оберст-лейтенант (1 квітня 1937)
- Оберст (1 квітня 1940)
- Генерал-майор (1 квітня 1942)
- Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)
Нагороди
- Залізний хрест
- 2-го класу (25 квітня 1915)
- 1-го класу (15 травня 1917)
- Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Ганзейський Хрест (Бремен)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (17 травня 1940)
- 1-го класу (25 травня 1940)
- Німецький хрест в золоті (7 травня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (8 жовтня 1942)
- дубове листя (№189; 31 січня 1943)
Література
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.160 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Jochen Löser: Bittere Pflicht – Kampf und Untergang der 76. Berlin-Brandenburgischen Infanterie-Division, Biblio Verlag, Osnabrück 1986
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 145
- Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 633