Карл Шпіттелер

Народився в Лісталі, неподалік від Базеля. В 1849 році родина переїхала в Берн, а Карл залишився жити у тітки в Базелі і вступив в місцеву гімназію, отримавши з окремих предметів підготовку на університетському рівні.

З дитинства захоплювався музикою і малюванням. У гімназії під впливом філолога В. Вакернагеля і історика Я. Буркхардта у нього розвинувся інтерес до епічної поезії, до творчості поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто.

В 1863 році вступив до Цюрихського університету на факультет права. З 1863 по 1870 вивчав теологію в Цюриху, Гейдельбергу і Базелі.

Після закінчення навчання заради можливості займатися літературою відмовився від пропозиції стати пастором і в 1871 поїхав до Петербургу, де прожив 8 років.

В 1879 повернувся до Швейцарії. В 1881 зайняв місце вчителя в Нойвевілле (кантон Берн), де через два роки одружився зі своєю ученицею Марі дер Хофф. Працював журналістом у газетах Базеля і Цюриха.

В 1892 сім'я переїхала в Люцерн.

Перші досліди у віршуванні відносяться до часу навчання в гімназії в Базелі.

Свою першу епічну поему, написану рітмізованою прозою, «Прометей і Епіметей» (Prometheus und Epimetheus) — алегорію, яка містить паралелі з конфліктами і суперечностями сучасного суспільного життя — написав у Петербурзі.

В 1880 Шпіттелер під псевдонімом Карл Фелікс Тандем видав у Швейцарії поему на власні кошти. Для широкого кола читачів це видання пройшло непоміченим.

У період роботи журналістом в газетах Базеля і Цюриха написав:

• Поему, написану білим віршем, «Про надприродне» (Extramundana, 1883);
• Збірники віршів «Метелики» (Schmetterlinge, 1889);
• «Літературні притчі» (Litterarische Gleichnisse, 1892);
• Прозові твори «Маленький Фред з клану Колдер» (Friedli der Kolderi, 1891) та «Густав» (Gustav, 1892).

В Люцерні були написані:

• «Балади» (Balladen, 1896);
• «Ущелина Сен-Готард» (Der Gotthard, 1897);
• Повість «Лейтенант Конрад» (Conrad der Leutnant, 1898);
• Збірка критичних есе «Забавні істини» (Lachende Wahrheiten, 1898).

Найбільшу популярність принесла Шпіттелеру епічна поема «Олімпійська весна» (Olimpischer Fruhling), що виходила частинами з 1900 по 1905 та повністю — у 1910. В 1904 відомий диригент Фелікс Вейнгартнер опублікував хвалебну статтю — з його легкої руки «Олімпійська весна» була визнана шедевром німецькомовної літератури.

В 1908 Шпіттелер випустив брошуру «Мої відносини з Ніцше» (Meine Beziehungen zu Nietzsche) у зв'язку з пред'явленими йому звинуваченнями в плагіаті. У другому виданні «Прометея і Епіметея», випущеному під його власним ім'ям, критики угледіли запозичення з книги Ніцше «Так говорив Заратустра», насправді вийшла в світ пізніше першого видання «Прометея».

В 1920 році у віці 75 років за поему «Олімпійська весна» Карл Шпіттелер отримав Нобелівську премію з літератури. Член Шведської академії Харальд Йєрне назвав міфологію Шпіттелера «унікальною формою вираження, в якій у боротьбі вільного волевиявлення з нав'язаною необхідністю постають на рівні ідеального уяви людські страждання, надії і розчарування».

1920 року був нагороджений Премією Шиллера.

В 1916 р. був нагороджений медаллю Товариства франкомовних письменників за те, що виступив на підтримку нейтралітету Швейцарії, відкидаючи ідею про те, що німецькомовна Швейцарія є «расовими союзником» Німеччини у Першій світовій війні.

На честь Шпіттелера названий кратер на Меркурії.

• 1881 Прометей і Епіметей (нім. Prometheus und Epimetheus)
• 1883 Про надприродне нім. Extramundana)
• 1887 (нім. Ei Ole)
• 1887 Samojeden
• 1887 Hund und Katze
• 1887 Olaf
• 1888 Bacillus
• 1889 Das Bombardement von Åbo
• 1889 Метелики (нім. Schmetterlinge)
• 1889 Der Parlamentär
• 1890 Das Wettfasten von Heimligen
• 1891 Маленький Фред з клану Колдері (нім. Friedli der Kolderi)
• 1891 Густав (нім. Gustav)
• 1892 Літературні притчі (нім. Literarische Gleichnisse)
• 1892 Der Ehrgeizige
• 1893 Jumala. Ein finnisches Märchen
• 1896 Балади нім. Balladen
• 1897 Ущелина Сен-Готард (нім. Der Gotthard
• 1898 Лейтенант Конрад (нім. Conrad, der Leutnant)
• 1898 Збірка критичних есе «Забавні істини» (нім. Lachende Wahrheiten)
• 1900 Die Auffahrt
• 1901 Hera die Braut
• 1903 Die hohe Zeit
• 1904 Ende und Wende
• 1905 Олімпійська весна (Епос)
• 1906 Imago
• 1906 Gras- und Glockenlieder
• 1907 Die Mädchenfeinde
• 1920 Meine frühesten Erlebnisse
• 1924 Prometheus der Dulder

• Карл Шпіттелер. Оповідання Вороги дівчат
• Карл Фрідріх Георг Шпіттелер, швейцарський поет (рос.)
• Carl Spitteler at the Timeline of Nobel Winners
• Autobiographical sketch
• Official Site of the Carl Spitteler Foundation