Карола Ваза

Карола народилась 5 серпня 1833 року у палаці Шенбрунн у Відні. Вона була донькою принца Густава Вази, уродженого Густава Шведського, та його дружини Луїзи Амелії Баденської. Старший брат Людвіг помер до її народження. Коли дівчинці було одинадцять, її батьки розлучилися.

У тринадцять Каролу змальовували як чарівну та освічену принцесу. Вона була красивою дівчиною із блакитними очима та чорними віями. Розмовляла англійською, німецькою, французькою та трохи шведською мовою.

У 1850-х її руки домагався сам імператор Наполеон III. Проте, батько відхилив цю пропозиці через політичну ситуацію у Франції, яку вважав надто нестабільною, та історичну ворожнечу двох сімей.[1] Коли, 20 років потому, Наполеон втратив владу, Густав заявив: «Як точно я це передбачив!». Влаштуванням особистого життя доньки він зайнявся за допомогою імператора Франца Йозефа I. До Відня запросили саксонського принца Альберта.

1852, проти батьківського бажання, Карола перейшла у католицтво.

Альберт Саксонський

18 червня 1853 19-річна принцеса вийшла заміж за Альберта Саксонського. Весілля відбулося у Дрездені. Дітей у подружжя не було.

Із батьками чоловіка, Йоганном Саксонським та Амалією Августою Баварською, у Кароли склалися приязні відносини. У важких ситуаціях вони завжди підтримували одне одного.

Наступного року після весілля її свекор став королем, а чоловік — кронпринцем і головою державної ради.

В Саксонії Карола прославилася своєю благодійницькою діяльністю.

У війні із Прусією 1866 року Альберт очолював всю саксонську армію. Його мужність відзначали навіть вороги. Карола ж відвідувала саксонські польові шпиталі у Відні. 1867-го, разом із своєю подругою Марі Сімон, вона заснувала «комісію Альберта», яка складалася з жінок, що надавали допомогу хворим та пораненим. А 1869-го — школу для медсестер. Ця організація надавала допомогу військовим у Франко-прусській війні 1870.

Королева Карола із чоловіком у 1889

Карола Ваза (1902)

Альберт брав у цій війні участь під проводом Фрідріха Карла Пруського. Після поразки Франції, Карола супрводжувала чоловіка у Комп'єнь, де грала роль гостинної господині для солдат переможної армії.

1873-го Йоганн помер, королем Саксонії став Альберт. Його правління не відзначено великими подіями, оскільки він чурався великої політики. Карола ж продовжувала благодійницьку діяльність. Вона заснувала численну кількість лікарень, шкіл, будинків для інвалідів, і стала дуже популярною серед народу.

У 1884 році відбулося примирення династій Ваза та Бернадотів. Гробниці діда, батька та старшого брата Каоли були перевезені до Стокгольму і перепоховані у королевському склепі. 1888 саксонські король та королева особисто відвідали Швецію.

Альберт помер 1902 року. Королем став його молодший брат Георг. Вдовіюча королева Карола пішла з життя п'ять років потому, 15 грудня 1907 у Дрездені. Похована у католицькій церкві королівського двору Саксонії.

• Harald Hultman, Prinsen av Wasa, Bonniers förlag 1974
• Almanach de Gotha, Gotha 1887 und 1901
• Louisa of Tuscany, Ex-Crown Princess of Saxony: My Own Story, London 1911
• Schimpff, George von. Aus dem Leben der Königin Carola von Sachsen: zur fünfundzwanzigjährigen Regierungs-Jubelfeier Seiner Majestät des Königs und Ihrer Majestät der Königin. Leipzig: J.C. Hinrichs, 1898.

• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Політика короля Альберта (англ.)