Наполеон III Бонапарт

Французька імперія разом із Великою Британією виступили проти захоплення Російською імперією Молдови і Валахії, і після цього Франція оголосила війну Росії. Була також друга причина: російський імператор Микола I не визнав влади Наполеона ІІІ, публічно принизивши його. Однак, коли Сардинське королівство приєдналось до англо-французько-османської коаліції, в Російській Імперії почалась паніка. У 1854 році Російська імперія програла війну.

Після перемоги у Кримській війні та з нагоди Всесвітньої виставки в Парижі в 1855 р., Наполеон ІІІ виготовив для себе та для імператриці Євгенії спеціальні імператорські корони.

Кінний портрет Наполеона III. Альфред Де Дре, 1858.

Продовжуючи агресивну експансіоністську політику та прагнучи визнання Франції як провідного гравця в міжнародній політиці, та натхнений вдалим прикладом Кримської кампанії, Наполеон ІІІ прийняв рішення про втручання у внутрішні справи Мексики. Спочатку Франція, як і під час Кримської війни, діяла в складі міжнародної коаліції (разом з іспанцями та англійцями), а, надалі, самостійно, підтримуючи одну із сторін у громадянській війні в Мексиці. Кампанія тривала з 1862 до 1867 року з перемінними успіхами, та зрештою закінчилася поразкою і виведенням французьких військ з території Мексики.

Франція намагалась втрутитись у європейські відносини Королівства Пруссія й Іспанії, але кожний мав своє невдоволення. Королівство Пруссія вважало, що їхнього короля образили. Французи вважали, що їхнього посла було ображено. У липні 1870 року розпочалась військова мобілізація, почалася французько-прусська війна. 4 серпня французькі війська зазнали розгрому біля м. Мец. 1 вересня розпочалась битва при Седані, в якій французька армія зазнала значних втрат, попри сильний опір. Наполеон III 2 вересня здався. Після взяття в полон Наполеона III в битві під Седаном Друга французька імперія розпалась. Після цієї війни Німеччина об'єдналась, утворивши Німецьку імперію. За Франкфуртським договором Німеччині дісталась майже вся Лотарингія і велика частина Ельзасу.

• Р. А. Кривонос. Наполеон III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
• Грегуар, «История Франции в XIX в.» (т. III, М., 1896)
• Э. Тено, «Париж и провинция 3 декабря 1851 г.» (СПб., 1869)
• Виктор Гюго, «История одного преступления» («Отечественные Записки», 1878, 1—8)
• де Бомон-Васси, «Тайны царствования Н. III» (СПб., 1875)
• Sybel, «N. III» (Бонн, 1873)
• Gottschall, «N. III» (в «Der Neue Plutarch», т. 10, Лейпциг, 1884)
• T. Delord, «Hist. du second empire»
• Jerrold, «Life of N. III» (Лондон, 1874—1882)
• Pulet-Malassis, «Papiers secrets et correspondance du second empire» (П., 1877)
• «Hist. anecdotique du second empire, par un fonctionnaire» (П., 1888)
• Hamel, «Hist. illustrée du second empire» (П., 1873)
• Bulle, «Gesch. des zweiten Kaiserreichs» (Берлин, 1890)
• Ebeling, «N. III und sein Hof» (Кельн, 1891—93)
• De Lano, «La cour de N. III» (П., 1892)
• Hachet-Souplet, «Louis N., prisonnier au fort de Ham» (П., 1894)
• Simson, «Die Beziehungen N's III zu Preussen u. Deutschland» (Фрейбург, 1882)
• Vieil Castel, «Mémoires sur le règne de N. III» (Париж, 1881—1884)
• du Casse, «Les dessous du coup d'Etat» (Париж, 1891)
• Thirria, «N. III avant l'Empire» (Париж, 1895—1896)
• Duval, «N. III; enfance, jeunesse» (П., 1895)
• Giraudeau, «N. III intime» (5 изд., П., 1895)
• Fraser, «N. III; my recollections» (Л., 1895)

• Наполеон III // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 431.
• Наполеон III // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Наполеон III // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1079. — 1000 екз.