Карпенко Єлисей Андрійович
Єлисе́й Андрі́йович Карпе́нко (нар. 11 (23) червня 1882, Гуляйполе, нині Запорізької області — 24 грудня 1933, Нью-Йорк, США) — український письменник, актор, театральний діяч у США — драматург, режисер, член Всеросійських установчих зборів (Катеринославська виборча округа, список № 5). Псевдоніми: Є. Карпенко-Український, Олег Азовський, Andreu Ira, Степовий гість, Шашура Олександра, Андрій Люшня та інші.
| Карпенко Єлисей Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
23 червня 1882 Гуляйполе, Гуляйпільська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
24 грудня 1933 (51 рік) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США |
| Діяльність | письменник, актор, політик |
| Посада | Член Всеросійської ради |
| Партія | Соціалісти-революціонери |
З біографії
Народився 11 червня 1882 р. у Гуляйполі Катеринославської губернії (тепер Запорізька область), закінчив церковнопарафіяльну школу, наймитував, працював слюсарем на заводі, актором мандрівної трупи.
До 1916 року жив у Гуляйполі і там написав 9 п'єс. У роки громадянської війни разом із театром Миколи Садовського гастролював за кордоном. У 1920–1923 рр. жив у Львові, Празі, Відні. У видавництві «Театр» (Київ-Відень) з'являється ще його 7 п'єс (точна кількість творів автора встановлюється).
1923 року виїхав до США, де став режисером драматичного гуртка імені Івана Тобілевича при Робітничому домі (Нью-Йорк). Помер 24 грудня 1933 року в Нью-Йорку.
Творчий доробок
Автор драматичних творів «Неприкаяний батько, або розбите щастя» (1907), «Під терновим вінком» (1908), «Полупанки» (1910), «На шляху темряви» (1911), «Під хвилею життя» (1911), «Зійшло сонце та й захмарилось» (1915), «Зоря волі і правди» (1917), «Святого Вечора» (1920), «Осінньої ночі» (1920), «Білі ночі» (1920), «Момот Нір» (1920), «Осінні згуки» (1920), «В долині сліз» (1921), «Едельвайс» (1921), «Земля» (1921), «З глибини життя» (1921), «Благовіст» (1921), «Похмура Америка» (1926), «Негритянська дівчина» (1927), «В наймах у Доробкевича» (1928), «Бунт» (1928), «Страчене життя» (1928), «Вуглекопи» (1929); повісті «В степах» та ін. Чимало творів («Неприкаянний батько, або Розбите щастя», «Зійшло сонце та й захмарилось», «Під хвилею життя») лишилося неопублікованими.
Література
- Карпенко Єлисей Андрійович // Українська радянська енциклопедія. — Т. 6. — К., 1961. — С. 217.
- Пилипчук Р. Я. Карпенко Єлисей Андрійович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 419—420.
- Залеська-Онишкевич Л. Володимир Винниченко і Єлисей Карпенко: про це саме різними шляхами // Володимир Винниченко: У пошуках естетичної, особистої і суспільної гармонії. Збірник статей. — Нью-Йорк, 2005. — С. 106–114.
- Пилипчук Р. Я. Карпенко Єлисей Андрійович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 419–420.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.