Карюкай

Оформлення культури специфічних розваг почалося наприкінці VI століття. Дівчата із збіднілих родин почали заробляти, розважаючи багатих чоловіків. Більшість з них належали до нижчого стану, тому серед послуг найчастіше були і сексуальні. Однак деякі з прислуги (яп. 左夫流児 — сабуруко) були освіченими жінками, і могли забезпечити себе, не вдаючись до проституції.[1]

Хоча проституція (як і, власне, секс) в Японії не вважалася гріховною або ганебною, уряд в XVI столітті почав стримувати її зростання влаштуванням особливих обгороджених кварталів, які спочатку називалися ханаматі (яп. 花街 — квітковий квартал), пізніше перейменовані в юкаку ((яп. 遊郭) — квартал публічних будинків). Метою ізоляції було введення централізованого обліку повій для контролю податкових зборів. Працівницям і працівникам було заборонено залишати юкаку, винятком було лише весняне милування квітами сакури, відвідування лікаря або виклик до суду.

Назва «карюкай» походить від прізвиськ юдзьо — «квіти» і гейш — «верби», не такі барвисті, як повії, але витонченіші.

• Повії. Ранги по спадній:
  • дуже дорогі та вмілі в мистецтвах токійські куртизанки Ойра і їхні конкуренти з Кіото таю;
  • косі;
  • цубоне; в епоху Генроку їх обігнали уметя;
  • кірімісе;
  • Санта, банщиці;
  • нижчий клас, хасі.
• Гейші, дешевші за Ойра. Гейші витримали конкуренцію з повіями лише тому, що їм було заборонено надавати сексуальні послуги.
• Тайкомоті (яп. 太鼓持ち — підносити барабан) — професія, яка виросла з придворних блазнів. Тайкомоті розважають клієнтів дурними жартами та розряджають атмосферу. Першими гейшами були тайкомоті, які назвали себе людьми мистецтва, тобто, гейшами.
• Отокосі (яп. 男衆 — чоловік-одягальник) та онагосі (яп. 女衆 жінка-одягальниця), що допомагають повіям та гейшам одягатися перед роботою.
• Численна прислуга.

У 1957 в Японії прийнятий закон про заборону проституції. Це призвело до закриття юкаку. Кіотоська Сімабара повністю закрилася, єдина окія (будинок, де живуть гейші або юдзьо), що залишилася, під назвою Ватіґайя (яп. 輪違屋 — будинок переплетених кілець) була відновлена як музей і як місце проживання п'яти таю, що залишилися там жити.

На ханаматі гейш прийняття закону не вплинуло. Сьогодні вони все так само, в тому числі і через пресу, пропонують організацію вечірок. У багатьох японських містах є квартали гейш. В одних, таких як Кіото та Токіо, це величезні процвітаючі райони з десятками окія і чайних будиночків, в інших, наприклад, в Нарі, Канадзаві, Фукуоці або Наґої, це 2-5 чайних будиночків та кілька окія.