Катеринівка (Кривий Ріг)
Катеринівка (Деконька[1]) — історична місцевість в Саксаганському районі Кривого Рогу.
Катеринівка Кривий Ріг | ||||||
![]() | ||||||
Загальна інформація | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
47°56′37″ пн. ш. 33°24′28″ сх. д. | ||||||
Країна |
![]() | |||||
Район | Саксаганський район | |||||
Адмінодиниця |
Кривий Ріг Веселотернівська волость | |||||
Головні вулиці | вул. Дідро, вул. Качалова, вул. Харцизька, вул. Катеринiвська, вул. Упіта | |||||
Заклади освіти та культури |
КЗОШ № 31 | |||||
Транспорт | ||||||
Зовнішні посилання: | ||||||
У проєкті OpenStreetMap | ↑1821193 ·R (Кривий Ріг, Веселотернівська волость) | |||||
Карта | ||||||
![]() ![]() Катеринівка Катеринівка (Росія) | ||||||
Історія розвитку
![](../I/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B5_%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%A5%D0%86%D0%A5_%D1%81%D1%82..jpg.webp)
Село Катеринівка побудоване генералом Довгинцевим. Зелена лінія — межа між Херсонською (нижче від лінії) та Катеринославською (вище від лінії) губерніями.
Виникло на початку XIX століття. Імператор Олександр І надав тут землі в розпорядження генерала Долгінцова, який побудував с. Катеринівка. Станом на 1859 рік тут нараховувалось 64 двори й проживало 437 осіб[2]. Село відносилось до Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії.
На кінець XIX — початок XX століття населення села становило 595 осіб. Поблизу села розташовувалась садиба поміщиці Деконської.
Сучасність
На сьогодні є частиною житлового масиву ім. Артема. Забудова представлена приватним сектором.
Див. також
Примітки
- Т. Д. Товстенко, М. Ю. Тюмін Територіальний і розпланувальний розвиток м. Кривий Ріг
- Список населенных мест Российской империи. Екатеринославская губения. Санкт-Петербург, 1868.
Джерела
- Т. Д. Товстенко, М. Ю. Тюмін Територіальний і розпланувальний розвиток м. Кривий Ріг
- Список населенных мест Российской империи. Екатеринославская губения. Санкт-Петербург, 1868.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.