Каупо

Ка́упо (лів. Kaupo; ? — 22 вересня 1217[1]) — лівський князь з Таарської (Турайдської) землі, господар замку Таара (Турайда, Торейда, Трейден). У «Хроніці Лівонії» згадується як «квазі-король і старший лівів Торейди» (лат. quasi rex et senior Lyvonum de Thoreida)[2]. Володів землями на правому березі річки Гауя. Був політичним опонентом лівського князя Дабрела, що панував на лівому березі.

Каупо
латис. Kaupo
Каупо
Пам'ятник Каупо
таарський (турайдський) князь
? — 22 вересня 1217
 
Народження: невідомо
Лівонія
Смерть: 22 вересня 1217(1217-09-22)
Вільянді, Естонія
Національність: лів
Країна: Латвія
Релігія: католик

Біографія

Пращур шляхетного роду Лівенів (Лівів). Одним із перших лівських правителів прийняв християнство (бл. 1192 або 1200; ймовірно, від німецького католицького ченця-цистеріанця Теодоріха Трейденського; отримав хрещене ім’я — Яків (Якоб))[2]. Був союзником німецьких колоністів та ризького єпископа Альберта фон Буксгевдена. У 1203—1204 рр. у супроводі Теодоріха відвідав Німеччину і Рим. Був на аудієнції папи римського Інокентія ІІІ (1203), який надав йому щедрі подарунки і лицарський титул з прізвищем Ліве[3]. 1206 року втратив свої володіння внаслідок повстання лівів під проводом Ако, який захопив Таарську землю й спалив княжий замок[4]; повернув отчину завдяки німецькій військовій допомозі (1212). Брав участь у хрестових походах проти балтів та естів. Допоміг рижанам зняти облогу куршів (1210), відзначився у битвах при Вендені та на річці Імера (1210; в останній втратив свого сина Бертольда)[2]. Під час Аутинського антинімецького повстання 1212 року безуспішно намагався замирити єпископа Альберта з балтійськими племенами. Здійснив виправи до Сонтагани (1211) та Сакали (1211). Отримав тяжке поранення в бою при Вільянді з естами князя Лембіту (21 вересня 1217); помер наступного дня[5]. Похований у Крімулдській церкві[2]. Заповідав своє майно Католицькій церкві у Лівонії; його нащадки були васалами ризьких єпископів. В романтичній історіографії ХІХ ст. оцінювався по-різному: як зрадник власного народу і німецький запроданць, або як видатний діяч, що прагнув долучити свій народ до надбань християнської європейської цивілізації. Сучасні історики відзначають, що німці використовували Каупо для утвердження своїх позицій в Лівонії; так само і лівський князь користувався їхньою військово-політичною потугою для консолідації особистої влади серед лівів[2].

Примітки
  1. Kaupo [Turaidas novada lībiešu vecākais]
  2. http://www.historia.lv/personas/kaupo
  3. Heinrici Chronicon Livoniae... VII: 3; VIII 2.
  4. Heinrici Chronicon Livoniae... X 10; X 13.
  5. Heinrici Chronicon Livoniae... XXI: 4.

Джерела
  • Heinrici Chronicon Livoniae / Heinrichs Livländische Chronik. (Monumenta Germaniae Historica; SS rer. Germ.; 31). Leonid Arbusow, Albert Bauer (Hrsg.) 2. Auflage. Hahn, Hannover, 1955.
  • Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
  • Indriķa hronika. Tulk.: Feldhūns, Ā.; Priekšv. Un koment. Mugurēvičs, Ē. Rīga: Zinātne, 1993. (VII, 4. XI 3. IX 3. XV 3. IV 4. I 10. XII 5.6. VIII 3. X 10. 14. XXI 2. Xa 13. XIV 5.8.10. XV 1.2.7. XVI 3. XXI 4)
  • Šterns, I. Kaupo - Senlatvijas trimdinieks. Latvijas Zinātņu Akadēmijas Vēstis. 1998. 3, 12.-13.lpp.
  • Zemītis, G. Kaupo - nodevējs vai laikmeta pretrunu upuris? Pārrunu kārtībā. Latvijas Zinātņu Akadēmijas Vēstis. 1995. 11/12, 27.-33.lpp.
  • Caesarii Heisterbacensis Miracula I. 32, p. 49 (ed. Romae 1901), Bruiningk, Livl. Gueterurkunden (II nr. 5.p.6)
  • Moora H. Eesti biograafiline leksikon (II) 1927. S. 209-210.
  • Kenkman R. Sitzungsberichte der Gelehrten Estnischen Gesellschaft. Dorpat, 1931. S. 202-251.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.