Каценелінбойген Арон Йосифович

Арон Йосипович Каценелінбойген (2 вересня 1927, Ізяслав, Українська РСР — 30 червня 2005, Вест Орандж, Нью-Джерсі) — радянський і американський економіст, філософ і публіцист. Доктор економічних наук (1966), професор (Центральний економіко-математичний інститут, 1966; МДУ, 1970; Вортонська школа бізнесу Пенсільванського університету, 1978). Відомий перш за все працями в ділянці теорії прийняття рішень і системи оптимального функціонування економіки (СОФЕ).[1][2]

Каценелінбойген Арон Йосифович
Народився 2 вересня 1927(1927-09-02)
Ізяслав, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область
Помер 30 липня 2005(2005-07-30) (77 років)
Нью-Джерсі, США
Країна  СРСР
 США
Діяльність економіст
Alma mater Російський економічний університет імені Плеханова
Заклад Економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd
Ступінь доктор економічних наук
Аспіранти, докторанти Vladimir Danilovd

Життєпис

Арон Каценелінбойген народився в Ізяславі (нині Хмельницька область України) в родині Йосипа Ісааковича Каценелінбойгена, що походив із відомого рабинського роду, предки якого були когенами. 1931 року його сім'я переїхала в Новоград-Волинський Житомирської області, а в 1935 році — в Ростокіне (тоді передмістя Москви). Тут він продовжив розпочате в Ізяславі навчання в російській школі (до того його єдиною мовою був їдиш). У чотирнадцятирічному віці, перебуваючи з матір'ю — Ідою Гершівною Фельдман — в евакуації в Узбекистані, закінчив восьмий клас середньої школи і 1942 року вступив у Самаркандський інститут народного господарства, а в 1945 році перевівся у Московський державний економічний інститут, який закінчив 1946 року (у віці 19 років). Залишившись там само в аспірантурі, займався проблемами організації праці при автоматизації виробничих процесів. З 1949 року працював інженером на московському заводі «Калібр».

Перші наукові праці

Перші наукові праці опублікував 1950 року, в тому числі кілька брошур у картотеці інституту техніко-економічної інформації при Держплані СРСР («Розрахунок нормативів заділів у цехах масово-потокового виробництва», «Метод розрахунку тривалості виробничого циклу в цехах масово-потокового виробництва») та першу наукову статтю в журналі «Вісник машинобудування» (№ 9 за 1950 рік). У тому ж році звільнений із заводу «Калібр» і пізніше прийнятий на роботу спеціалістом із праці на Челябінському заводі вимірювальних інструментів, а після повернення в Москву — заступником начальника ПДБ на завод «Фрезер». У 1951—1956 роках був консультантом у міських бібліотеках Москви, викладачем ПТУ, молодшим науковим співробітником НДІ кераміки і Московського авіаційного інституту.

Кар'єра радянського економіста

З 1956 року працював в Інституті економіки АН СРСР, де займався проблемами економічної ефективності автоматизації.[3][4][5][6] 1957 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Матеріальне стимулювання — найважливіший засіб подальшого підвищення продуктивності праці, поліпшення якості та зниження собівартості продукції»[7], а в 1966 — докторську[8]. Керував відділом комплексних систем у Центральному економіко-математичному інституті (ЦЕМІ)[9], з 1970 — професор МДУ.[10][11]

У США

У жовтні 1973 емігрував у США, в наступному році приєднався до відділення економічних наук Пенсільванського університету, де в 1978 став професором Вортонської школи бізнесу, а з 1987 — відділення теорії прийняття рішень.[12] У 1985—1986 роках завідував кафедрою наук про суспільні системи (Department of Social Systems Sciences) цього університету.[13] Після виходу на пенсію в 2004 році отримав звання почесного професора (professor emeritus) Вортонської школи бізнесу. Серед іншого, відомий розробкою теорії схильностей. В останні роки життя видав низку робіт з еволюційних і естетичних методів в економіці, економічної історії СРСР, а також праць мемуарного і публіцистичного характеру англійською та російською мовами.[14][15][16] Широкої слави в середовищі російських економістів зажила його праця «Кольорові ринки і радянська економіка», де він уперше подав докладний аналіз тіньової економіки в СРСР[17]. Гадав, що тіньова економіка є закономірною частиною соціалістичної економіки.

Сім'я
  • Дружина — Євгенія Каценелінбойген (уроджена Габіна), філолог[18].
    • Сини: Григорій Каценелінбойген і художник Олександр Каценелінбойген, обидва — випускники Пенсільванського університету.[19]

Твори російською мовою
  • Калькулирование себестоимости продукции при автоматизации производства (с К. И. Клименко). Москва: Госфиниздат, 1959.
  • Экономическая эффективность комплексной механизации и автоматизации в машиностроении (с К. И. Клименко). Москва: Госпланиздат, 1960.
  • Технический прогресс и повышение квалификации рабочих (в монографии «Подъём культурно-технического уровня советского рабочего класса», стр. 75—110). Москва: Соцэкгиз, 1961.
  • Об одной экстремальной задаче оперативного планирования (с Л. И. Смоляром). М.: АН СССР, 1961.
  • Математические методы в технико-экономических расчётах (с Л. И. Смоляром). М.: АН СССР, 1961. — 256 с.
  • Методологические вопросы оптимального планирования социалистической экономики (с Ю. В. Овсиенко и Е. Ю. Фаерманом). М.: ЦЭМИ АН СССР, 1966.
  • Основы экономико-математического моделирования (с Ю. В. Овсиенко и Е. Ю. Фаерманом). Серия «Теоретические вопросы оптимального функционирования социалистической экономики». Москва: Знание, 1967.
  • Некоторые методологические вопросы оптимального функционирования социалистической экономики (с Ю. В. Овсиенко и Е. Ю. Фаерманом). Новосибирск: ЦЭМИ АН СССР, 1967.
  • Оптимальность и товарно-денежные отношения (с И. Л. Лахманом и Ю. В. Овсиенко). Москва, 1969.
  • Методологические проблемы управления сложными системами. Серия «Проблемы методологии системного исследования». М.: Мысль, 1970.
  • Воспроизводство и экономический оптимум (с С. М. Мовшовичем и Ю. В. Овсиенко). Москва: Наука, 1972.
  • Цветные рынки и советская экономика. 1977. // Журнал «Экономическая теория преступлений и наказаний» № 4
  • Россия: проблемы и противоречия (с Петром Межирицким). Приложение к ежегоднику «Побережье». The Coast, 1993. — 87 с.
  • Советская политика и экономика. В 3-х книгах. Бенсон (Вермонт): Чалидзе, 1988.
  • Воспоминания: О Времени. О Людях. О Себе. Schuylkill Haven, PA: Hermitage Publishers, 2007. — 522 p. 2007 ISBN 1-55779-160-0 (рос.)

Книжки англійською мовою
  • L. V. Kantorovich, a scientist and a man. Issue 385 of Discussion paper Wharton School. Department of Economics, University of Pennsylvania, 1977.
  • Studies in Soviet economic planning. White Plains (New York): M. E. Sharpe, 1978. 229 p. ISBN 0-87332-112-X
  • Soviet Economic Thought and Political Power in the U.S.S.R. Серия: Pergamon policy studies on the Soviet Union and Eastern Europe. Elsevier, 1979. ISBN 978-0-08-022467-1 ISBN 0-08-022467-9
  • Movshovich, S. M. (co-author) Ovsienko, Iu. V. (co-author) Basic Economics and Optimality. Seaside: Intersystems Publications, 1987. — 225 p. ISBN 978-0-914105-40-4
  • Vertical and Horizontal Mechanisms as a System Phenomenon. Seaside: Intersystems Publications, 1988.
  • Selected Topics in Indeterministic Systems. Серия: Systems Inquiry Series. Intersystems Publications, 1989.
  • The Soviet Union: Empire, Nation, and System. Transaction Publishers, 1991. — 491 p. ISBN 978-0-88738-332-8 ISBN 0-88738-332-7
  • Indeterministic Economics. New York: Praeger Publishers, 1992. ISBN 0-275-94143-4 ISBN 978-0-275-94143-7
  • A Trapezoidal Corporation. Wharton School, SEI Center for Advanced Studies in Management, 1995. — 78 p.
  • Evolutionary Change: Toward a Systemic Theory of Development and Maldevelopment. Серия: The World Futures General Evolution Studies. CRC Press, 1997. ISBN 90-5699-529-4 ISBN 978-90-5699-529-4
  • The Concept of Indeterminism and Its Applications: Economics, Social Systems, Ethics, Artificial Intelligence and Aesthetics (полный текст в сети). Westport: Greenwood Publishing Group, 1997.
  • A Conceptual Understanding of Beauty. Серия: Problems in Contemporary Philosophy, том 53. Edwin Mellen Press, 2003. ISBN 0-7734-6718-1 ISBN 978-0-7734-6718-7
  • The Soviet Union: 1917—1991. Transaction Publishers, 2009. ISBN 978-1-4128-0870-5

Література

Див. також

Примітки
  1. Dev Verma «Decision Making Style: Social and Creative Dimensions» (стр. 26—28)
  2. Интервью с В. И. Даниловым[недоступне посилання з червня 2019]
  3. Pekka Sutela «Market Socialism Or the Restoration of Capitalism?» (стр. 75—76): Огляд ранніх концепцій А. Каценелінбойгена
  4. Economic Thought and Economic Reform in the Soviet Union (стр. 43—45)
  5. Что такое стратегический маркетинг?
  6. Системы оптимального функционирования экономики
  7. Каталог РНБ
  8. Каталог РНБ
  9. Владимир Иванович Данилов
  10. Владимир Шляпентох «Арон Каценелинбойген» «Слово\Word» 2006, № 50
  11. История кафедры математических методов анализа экономики МГУ: на кафедрі математичних методів аналізу економіки МДУ вів курс «Теорія оптимального функціонування соціалістичної економіки».
  12. Dr. Katsenelinboigen, Wharton Almanac September 6, 2005 Volume 52 Number 2 (англ.)
  13. University of Pennsylvania Almanac
  14. Вера Зубарева. Памяти Арона Каценелинбойгена «Слово\Word» 2006, № 50
  15. V. Ulea «A Concept of Dramatic Genre and the Comedy of a New Type» (стр. 94—95): Огляд концепції свободи вибору в роботах А. Каценелінбойгена
  16. Шахматы
  17. Михаил Козырев «Подпольные миллионеры: вся правда о частном бизнесе в СССР»
  18. Ірина Роднянська «Воспоминания об Ароне Каценелинбойгене»
  19. Alex Katsenelinboigen. Shows and Exhibitions

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.