Качан Остап Григорович

Остап Григорович Качан, (псевдо: «Саблюк», «Шаркан», «Косар», «Остап»; нар. 1910, с. Теслугів Радивилівський район Рівненська область — пом. 18 грудня 1944, с. Залісся, Здолбунівський район Рівненська область) — український військовик, поручник УПА (від 24 квітня 1944), сотник УПА (посмертно від 12 жовтня 1952)[1], сотенний ВО-2 «Богун»[2], командир куреня УПА «Південь». Член ОУНР. Лицар «Золотого Хреста Бойової Заслуги» 2-го класу (посмертно)[3][4].

Остап Качан
 Сотник
Загальна інформація
Народження 1910(1910)
с. Теслугів, нині Радивилівський район, Рівненська область
Смерть 18 грудня 1944(1944-12-18)
с. Залісся, Здолбунівський район Рівненська область
(Вогнепальне поранення)
Національність українець
Псевдо «Саблюк», «Шаркан», «Косар», «Остап»
Військова служба
Роки служби 1943 —1944
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Формування УПА «Південь»
Командування
В.о надрайонного провідника ОУН Кременеччини
1942 — 1943
Сотенний ВО-2 «Богун»
початок 1943 — літо 1943
Командир куреня ВО «Умань»
літо 1943 — пом. 18 грудня 1944
Нагороди та відзнаки

Життєпис

Народився Остап Качан в с. Теслугів Червоноармійського району (нині Радивилівський район) Рівненської області. Член ОУН. Перебував на еміграції, з якої повернувся у 1940 році. Виконував обов'язки надрайонного провідника ОУН Кременеччини.

3 березня 1943 року вступає в УПА, командує сотнею ВО-2 «Богун». Восени 1943 року переходить під команду командира Омеляна Грабця «Батька». З літа 1943 року діє на території Вінницької та Хмельницької областей. Командир куреня і заступник командира ВО «Умань» УПА «Південь» на ОСУЗ. У 1944 стає командиром Воєнної Округи групи УПА «Південь».

Здійснив зі своєю рейдуючою групою, на початку 1944 року, один з найдовших піших рейдів, з використанням кінного транспорту, територіями Вінницької, Кам'янець-Подільської (Хмельницька), Тернопільської, Станіславівської(Івано-Франківська) та Львівської областей[1].

У січні-лютому 1944 року курінь Саблюка, у складі двох сотень, дислокувався на території Підгаєцького повіту. Курінь проходив рейдом Бережанську округу. Курінь провів декілька успішних військових операцій проти німецького війська у терені: у Бокові (01.02) у лісах біля фільварку Діброва (21.02), у Слов'ятині (22.02) та ін[5].

Під час останнього бою з НКВС на хуторі біля с. Залісся був тричі поранений, застрелився[6].

Посмертно нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу.

Див. також

Джерела
  • Дмитро Вєдєнєєв, Володимир Лозицький. «Українські націоналістичні організації в роки Другої світової війни»: Документи: У 2 т. Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 215—221.
  • Олександр Денищук. «Боротьба УПА проти німецьких окупантів». ППДМ. Рівне. 2008. ISBN 978-966-8424-84-7
  • Содоль Петро. «Українська Повстанча Армія, 1943-49». Довідник. — Нью-Йорк, 1994. — С. 65.
  • Олександр Пагіря. «Між війною та миром: Відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945)». Літопис УПА. Т. 12
  • Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-Східної та Південної Літопис УПА. Нова серія, том 18

Примітки
  1. Літопис УПА. 8 том
  2. Рейди Української Повстанської Армії (хроніка)
  3. Віталій Манзуренко Лицарі найвищих бойових нагород УПА в наказах ГВШ[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Миколa Андрощук-«Вороний» Записки повстанця. Літопис УПА. Серія «ПОДІЇ І ЛЮДИ» Книга 13
  5. УПА на Підгаєччині
  6. ГА РФ. Ф. Р-9401. Оп. 2. Д. 92. Л. 131—137.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.