Кашин Олег Володимирович

Оле́г Володи́мирович Ка́шин (рос. Олег Владимирович Кашин) (нар. 17 червня 1980, Калінінград, РРФСР, СРСР) — російський політичний журналіст, письменник[2]. Ведучий авторської програми «Кашин. Гуру» на телеканалі «Дождь» з вересня 2015 року.

Олег Кашін
рос. Олег Владимирович Кашин
Ім'я при народженні рос. Олег Владимирович Кашин
Народився 17 червня 1980(1980-06-17)[1] (41 рік)
Калінінград, РРФСР, СРСР
Громадянство  Росія
Місце проживання Москва
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Baltic Fishing Fleet State Academyd (2003)
Знання мов російська
Заклад Комсомольська правда
Членство Координаційна рада російської опозиціїd
Військове звання лейтенант військово-морського флоту РФ
Партія Координаційна рада російської опозиціїd
Діти Ніл Кашін
Нагороди

Preis für die Freiheit und Zukunft der Mediend (2011)

IMDb ID 3427747
Сайт kashin.guru

Рання біографія

У березні 2003 року закінчив Балтійську державну академію рибопромислового флоту за фахом «судноводіння на морських шляхах». Кашин двічі ходив у море на вітрильному судні «Крузенштерн», будучи палубним і штурманським практикантом. Учасник міжнародних вітрильних регат[3][4].

Журналістська діяльність

У 2001—2003 роках — спеціальний кореспондент « Комсомольської правди» в Калінінграді. У 2003 році переїхав до Москви. До 2005 року — кореспондент відділу товариства газети «Комерсант», в 2005 році — спеціальний кореспондент газети «Известия», в 2005—2007 роках — оглядач журналу «Експерт». Працював у виданні «Російський журнал», молодіжній газеті «Re: акція». Був автором рубрики в таблоїді «Твій день», ведучий (разом з Марією Гайдар) передачі «Чорне та біле» на телеканалі «О2ТВ», співпрацював з журналами «Ведмідь»[3],"Велике місто"[5].

Конфлікт з ФСО біля Білого дому (2004 рік)

1 червня 2004 року, під час роботи за завданням газети «Комерсант» з підготовки репортажу про акцію «Авангарду червоної молоді» у будинку уряду в Москві, Олег Кашин зазнав нападу співробітників Федеральної служби охорони, які, за даними «Комерсанта», завдали йому удари ногами по обличчю і ниркам, вимагаючи видати карту пам'яті фотоапарата, на яку фотокореспондент «Комерсанта» Юрій Мартьянов фіксував акцію[6]. Результатом нападу став струс головного мозку та забої. Прес-служба ФСО заявила, що «В групі порушників, можливо, були присутні журналісти, але своїх посвідчень або акредитаційних карток вони не пред'явили»[7]. Пізніше суди не знайшли провини в діях співробітників ФСО[5].

Кашин і Україна

А я, до речі, давно вважаю, і не передумав, що Бандера і Шухевич все робили правильно, і їхня боротьба була виправдана. Зрозуміло, це національні герої України, і шкода, що у росіян не було свого Бандери

 — написав Олег Кашин під час окупації Криму в березні 2014 року[8].

Сімейний стан

Одружений, виховує сина[2].

Документальные фильмы

Виноски
  1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. Олег Кашин. tvrain.ru. Процитовано 14 березня 2016.
  3. Он не смог жить без «Крузенштерна». Комсомольская правда. Калининград. 24 липня 2009. Процитовано 6 листопада 2010.
  4. Олег Кашин (24 квітня 2004). Каноническая автобиография (кратко) (рос.). LiveJournal. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  5. Мария Сирош, Василий Бровко (15 лютого 2006). Олег Кашин: «Мне ударили сапогом по губам». Молодёжный сетевой журнал «Среда» (рос.). Процитовано 6 листопада 2010.
  6. ФСО сохранила своё лицо. Коммерсантъ (рос.). 2 червня 2004. Процитовано 6 листопада 2010.
  7. Иван Тяжлов (3 червня 2004). ФСО избила журналиста, приняв его за простого человека. Коммерсантъ. Процитовано 6 листопада 2010.
  8. Олег Кашин (8 березня 2014). Вот даже скорее для себя (рос.). Эхо Москвы. Процитовано 19 жовтня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.