Квач (пензель)

Квач, зменш. квачик (від квацяти, квацати — «розмазувати»)[1] — інструмент у вигляді широкої, грубої щітки (пензля) або намотаного на кінець палиці клоччя, мачули, ганчір'я[2]. Квач застосовується для мазання, зокрема, його використовували для змащування коліс дьогтем, коломаззю[3], білення стін.

Квач з корабля, затонулого в першій половині XVIII ст.

З назвою цього знаряддя пов'язана і назва гри квач: первісно грубі пензлі з клоччя використовували, щоб влучити в гравця («поквачити»).

Безхарактерну, безвільну людину називають «квачем»[2]. Також є приказка «п'яний як квач»[3]. Слово «квачомаз» означає «невмілий художник, мазій».

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д  Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. Квач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Квач // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.