Кельнський собор

Ке́льнський собо́р (нім. Kölner Dom, офіційно Hohe Domkirche St. Peter und Maria) римо-католицька церква в Кельні, Німеччина. Осідок архієпископа Кельнського (нині — кардинал Райнер Марія Велькі), і парафія підпорядковується адміністрації Кельнської архидієцезії. Відомий як пам'ятка християнства та Німецького католицизму зокрема, готичної архітектури, символ тривалої віри і стійкості людей міста, в якому він стоїть. Собор присвячений святому Петру і Пресвятій Діві Марії. У ньому також зберігаються мощі Трьох Царів та святої Ірмґардіс. Собор входить до Світової спадщини, це один з найвідоміших архітектурних об'єктів Німеччини та найзнаменитіша пам'ятка Кельна, яку ЮНЕСКО описує як «виняткову роботу людського творчого генія».[4]

Кельнський собор
50°56′29″ пн. ш. 6°57′29″ сх. д.
Тип споруди католицький соборd і пам'ятка
Розташування  Німеччина, Кельн
Початок будівництва 1248
Кінець будівництва 1880
Висота 157 м
Стиль готика і Готика
Належність Римо-католицька церква
Єпархія Roman Catholic Archdiocese of Cologned
Стан Світова спадщина ЮНЕСКО[1] і пам'ятник архітектури NRWd[2]
Адреса Domklosterd (4)
Оригінальна назва нім. Hohe Domkirche St. Petrus[3]
Епонім Петро
Присвячення Петро
Вебсайт koelner-dom.de
Кельнський собор (Німеччина)
 Кельнський собор у Вікісховищі
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №292bis292 (англ.)

Спорудження Кельнського собору почалося 1248 року і тривало, з перервами до 1880-го, — більш ніж 600 років. Храм завдовжки 144,5 м та має 86,5 м ширини, а його дві вежі сягають 157 м у висоту.[5] Собор — одна з найбільших у світі церков і найбільша готична церква у Північній Європі. Протягом чотирьох років, 1880—1884, був найвищою спорудою у світі, поки не збудували Монумент Вашингтона. Він має другий за висотою церковний шпиль, якого перевершив тільки шпиль Ульмського собору, що був завершений на 10 років пізніше — 1890 р. Через свої величезні дві вежі він також має більший фасад, ніж будь-яка інша церква у світі.

Цифри і факти

Кельнський собор на поштовій листівці. 1926 рік
Загальна довжина (зовні)144,58 м
Загальна ширина (зовні)86,25 м
Ширина фасаду поперечного нефа39,95 м
Внутрішня ширина подовженого нефа45,19 м
Ширина західного фасаду61,54 м
Висота північної вежі157,38 м
Висота південної вежі157,31 м
Сходинок до шпиля509 (97,25 м = 152,5 м над рівнем моря)
Дзвонів11 (8 дзвонів південної вежі, 3 — у центральній вежі (на гребені даху)), найбільший дзвін «Decke Pitter»
Висота фасаду поперечного нефа157,31 м
Висота центральної вежі (на гребені даху)109,00 м
Висота коника даху61,10 м
Внутрішня висота середнього нефа43,35 м
Внутрішня висота бокових нефів19,80 м
Площа собору, приблизно7 914 м²
Площа вікон, приблизно10 000 м²
Площа даху, приблизно12 000 м²
Територія навколо собору, без лісів407  м²
Найбільша площа західного фасаду7 000 м²
Маса використаного каменю, приблизно300.000 т
Щорічно витрачається на утримання10 млн. 
АдресаDomkloster 4, 50667 Köln

Легенди Кельнського собору

  • Архітектор собору Ґерхард, будучи не в силах виконати креслення майбутнього собору, вирішив запросити на допомогу диявола. Сатана тут же з'явився та запропонував обмін: архітектор отримує довгоочікувані креслення, але натомість віддає свою душу. Обмін треба було зробити після перших криків півнів. Відчуваючи безвихідь, архітектор погодився. Але розмову підслухала дружина архітектора, вона вирішила вберегти душу свого чоловіка та дістати креслення будівлі. Уставши на світанку, вона прокукурікала замість півня. Диявол негайно з'явився, передав заповітні креслення. Обман потім розкрився, але було вже запізно.
  • Існує продовження першої легенди: коли диявол дізнався про обман, він сказав: «Нехай настане кінець світу з останнім каменем на цьому соборі!». Відтоді собор не припиняють будувати та добудовувати: закінчиться будівництво — настане Апокаліпсис, обіцяний дияволом.
  • Місто Кельн стоятиме й процвітатиме доти, доки будуватиметься Кельнський собор.
  • Під час Другої світової війни, коли бомбардуваннями союзників був знищений практично весь Кельн, не постраждав тільки Кельнський собор. За негласною угодою летунів, собор берегли як географічний орієнтир.

Галерея

Див. також

Примітки

Джерела

  • Franz Johann Joseph Bock. Der Kunst- und Reliquienschatz des Kölner Doms. Hrsg. von dem Vorstande des christlichen Kunst-Vereins zu Köln, Köln 1870.
  • Wolfgang Hartmann. «Historische Wahrheit — Künstlerische Weihe» — Der historische Festzug zur Einweihung des Kölner Domes 1880 und die Wandbilder im Gürzenich // Wallraf-Richartz-Jahrbuch. — Bd. XLI. — Köln, 1980. — S. 223—244.
  • Wolf Schneider:. Der Kölner Dom — Wie die Deutschen zu ihrem Weltwunder kamen. — Hamburg 1991. — ISBN 3-570-09259-3.
  • Hugo Borger (Hrsg.). Der Kölner Dom im Jahrhundert seiner Vollendung // Katalog zur Ausstellung der Historischen Museen in der Josef-Haubrich-Kunsthalle Köln vom 16. Oktober 1980 bis 11. Januar 1981. 3 Bde. Köln, 1980.
  • Joachim M. Plotzek. Zur Geschichte der Kölner Dombibliothek // Glaube und Wissen im Mittelalter. Katalogbuch zur Ausstellung. — München, 1998. — S. 15-64. dombibliothek-koeln.de.
  • Goswin Frenken. Die Kölner Domschule im Mittelalter // Veröffentlichungen des Kölnischen Geschichtsvereins. — 5. Köln, 1930. — S. 235—256 ceec.uni-koeln.de.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.