Келібія
Келібія (араб. قليبية) — місто в Тунісі. Входить до складу вілаєту Набуль. Станом на 2004 рік тут проживало 43 209 осіб.[1]
Келібія قليبية | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
| ||||
Основні дані | ||||
36°50′51″ пн. ш. 11°05′38″ сх. д. | ||||
Країна | Туніс | |||
Регіон | Набуль | |||
Населення | 43 209 | |||
Міста-побратими | Альмуньєкар | |||
Часовий пояс | UTC+1, центральноєвропейський час, UTC+2 (Набуль) | |||
GeoNames | 2467959 | |||
Поштові індекси | 8090 | |||
Міська влада | ||||
Мер міста | Рауш Шаар | |||
Вебсайт | commune-kelibia.gov.tn | |||
Мапа | ||||
Келібія Келібія (Туніс) | ||||
| ||||
| ||||
Келібія у Вікісховищі |
Місто було засноване у 320 році до нашої ери сиракузьким тираном Агафоклом під час його вторгнення до Африки. Розташоване під захистом високого пагорбу, поселення отримало назву Аспіс (дав.-гр. Άσπις в перекладі з давньогрецької -«щит»). Після відступу Агафокла місто опинилося під владою карфагенян.
У 256 році до нашої ери місто захопив римський консул Марк Атілій Регул. Римляни називали Апсіс на власний лад — Кліпеєю або ж Клупеєю (лат. Clupea, від латинського clypeus — «щит») і перетворили місто на базу для нападів на Карфаген. Втім, за рік карфагеняни зібралися із силами і знищили загарбників, повернувши Аспіс під свою владу.
У 149 році до нашої ери римський консул Луцій Кальпурній Пізон Цезонін намагався захопити Аспіс, але місто витримало тривалу облогу і остаточно перейшло до Риму лише через три роки, після здобуття римлянами Карфагена. Під владою римлян назва Клупея остаточно витіснила старе ім'я Аспіс.
У 45 році до нашої ери Гай Юлій Цезар перетворив Клупею римську колонію. Згодом місто перетворилося на одну з головних баз флоту Римської імперії.
У 698 році Клупею захопили араби, що назвали місто на власний лад — Келібією.
Під час Другої світової війни біля Келібії затонув британський легкий крейсер «Манчестер».
Починаючи з 1964 року в Келібії проводиться Міжнародний фестиваль аматорського кіно.
Історичні пам'ятки
У місті розташована фортеця Келібія.
Посилання
Примітки
- (Institut national de la statistique). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 червня 2012.