Керлінг

Ке́рлінг, ке́рлінґ[2][3], кьо́рлінг[4], кьо́рлінґ[5] (англ. curling, від curl — «крутити») — олімпійський вид спорту, командна спортивна гра на крижаному майданчику. За своїм принципом гра схожа на боулінг на траві. Гра складна, як технічно, так і стратегічно.

Керлінґ, Кьорлінг, Кьорлінґ, Керлінг

Характеристика
Займаються у світі 1,500,000[1]
Спортсменів у команді 4
Перші змагання
Олімпійські ігри 1924
Чемпіонат світу 1959
Чемпіонат Європи 1975
Міжнародна федерація
Назва Всесвітня федерація керлінґу
Рік заснування 1966
Голова федерації Кейт Ке́йтнесс
Вебсайт Офіційний сайт
Національна федерація
Всеукраїнська федерація керлінґу
Пов'язані проєкти

Керлінґ входить до програми Олімпійських ігор, починаючи з Олімпіади 1998 в Нагано[6]. У 1924 році керлінґ був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні[7]. У 2006 Міжнародний Олімпійський комітет вирішив ретроспективно визнати офіційними змагання з керлінґу, що проводилися в рамках Міжнародного спортивного тижня в 1924. Під час Олімпіади 1932 теж проводився показовий матч із керлінґу між командами США та Канади.

Історія
Гра в керлінґ у Еглінтоні, Шотландія, 2 лютого 1860. Картина Роджера Гріффіта

Керлінґ зародився у Шотландії в добу пізнього середньовіччя. Перша письмова згадка про гру датується 1541 роком. Камінь для керлінґу, на поверхні якого вибита дата його виготовлення «1511 рік», знайдений на дні осушеного ставка у Данблейні. Пітеру Брейгелю Старшому належать дві картини від 1565, на яких зображені гравці в керлінґ.

Шотландці розповсюдили гру у світі, особливо в Канаді, США та в континентальній Європі. Сьогодні в неї грають також в Японії, Кореї, Китаї, Австралії та Новій Зеландії.

Найстаршим керлінґовим клубом у світі є асоціація гравців міста Кілс, розташованого на півночі Шотландії. Асоціація заснована у 1716 році[8].

Правила

У керлінґ грають дві команди по чотири гравці (скіп, віце-скіп, перший та другий скіпи), які почергово кидають гладенькі відполіровані гранітні бити крижаною доріжкою у напрямку до цілі, відзначеної на доріжці концентричними колами. Два гравці допомагають спрямувати шайбу в потрібну точку за допомогою спеціальних щіток, якими вони натирають лід у напрямку руху шайби, внаслідок чого на льодовій поверхні утворюється тонкий шар вологи, що сприяє збільшенню швидкості бити. Гра ділиться на 10 ендів, деякі фахівці називають енди іннінґами, у кожному з яких командам нараховуються очки, залежно від того, скільки своїх бит виявилося ближче до цілі, ніж найближча бита команди-супротивника. Протягом одного енду команди по черзі випускають по вісім каменів. Переможець визначається за сумою очок у всіх ендах. У разі рівності очок після десяти ендів, призначається додатковий енд — екстра-енд, переможець якого й стає переможцем матчу.

Майданчик для керлінґу

Майданчик для керлінґу являє собою прямокутне поле. Його довжина може бути від 44,5 до 45,72 м, ширина від 4,42 до 5 м. Мішень, звана «будинком», має діаметр 3,66 м. Відстань між центрами двох мішеней, нанесених на ігрову поверхню — 34,75 м. Битку, кам'яний диск із ручкою вагою 19,96 кг, виготовляється з певного виду граніту, видобутого на острові Ейлс-Крейґ в Шотландії. Він має циліндричну форму та кільцеподібну ковзаючу поверхню. Зверху в каменю є ручка. Температура льоду для керлінґу близько -5 °C.

Гравець, котрий кидає битку, одягає на взуття тефлоновий слайдер, що забезпечує гарне ковзання. Для запобігання травм гравці використовують наколінники.

Організації та змагання

Організацією змагань із керлінґу опікується Всесвітня федерація керлінґу, членом якої є також Всеукраїнська федерація керлінґу.

Найголовнішим змаганням світового рівня є Олімпійський турнір із керлінґу, що проводиться раз на чотири роки в рамках Зимових Олімпіад. Вперше керлінґ був демонстраційним видом спорту на перших Зимових іграх у Шамоні в 1924 році[9] Чемпіонат світу з керлінґу проходить щороку, окремо для чоловіків, жінок та змішаних команд.

Канадійка українського походження Сільвія Федорук у 1986 році, за вагомий внесок у розвиток спорту, внесена до Зали Слави керлінґу Канади[10].

Див. також

Джерела
  • Лущик І. В. Керлінґ. Фізичне виховання в школах України: науково-методичний журнал. Харків: Вид. група «Основа». N 2(62). 2008

Примітки
  1. Curling Makes Gains in U.S. Popularity. Yahoo! Sports. 19 листопада 2011. Архів оригіналу за 2 March 2014.(англ.)
  2. Керлінґ Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  3. Ке́рлінґ «Енциклопедія Сучасної України»
  4. Кьорлінг Архівовано 11 червня 2018 у Wayback Machine. «Спортивний комітет України»
  5. Комплекс навчально-методичного забезпечення навчальної дисципліни «Вступ до спеціальності» Міністерство освіти і науки України Маріупольський державний університет
  6. Я не стрілятиму в людей. Тож доручили перестріляти всіх собак у селі.
  7. Календар історії спорту «Мiнiстерство молоді та спорту України»
  8. KilsythCurling
  9. Головатенко О. М., Олексієнко Я. І. Олімпійський рух в Україні. Участь українських спортсменів в Олімпійських іграх
  10. Конґрес Українців Канади висловлює співчуття з приводу відходу у вічність вельмишановної Сільвії Федорук

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.