Керченсько-Ельтигенська десантна операція
Ке́рченсько-Ельтиге́нська деса́нтна опера́ція (31 жовтня — 11 грудня 1943) — морська десантна операція радянських військ на території Керченського півострову Криму за часів Другої світової війни. Десантна операція проводилася силами військ Північно-Кавказького фронту (з 20 листопада 1943 року — Окрема Приморська армія), Чорноморського флоту і Азовської військової флотилії, в результаті якої було успішно захоплено плацдарм на Кримському півострові.
| Керченсько-Ельтигенська десантна операція | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Східноєвропейський ТВД Битва за Крим (1941—44) | |||||||
 Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції. Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 СРСР |
.svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх Королівство Румунія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Петров І. Ю. Л. А. Владимирський Холостяков Г. М. Горшков С. Г. |
генерал від інфантерії Ервін Єнеке генерал від інфантерії Карл Альмендінгер | ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 130 тис. чол., більш 2 тис. гармат та мінометів, 125 танків, 119 катерів, 159 допоміжних суден та інших десантно-висадочних засобів, понад 1000 літаків |
85 000 | ||||||
Керченсько-Ельтигенська десантна операція проводилася з метою створення плацдарму в східній частині Кримського півострову для подальшого наступу і повного звільнення Криму від німецьких і румунських військ. Загальне керівництво операцією здійснював командувач Північно-Кавказьким фронтом генерал-полковник І. Ю. Петров. На початку листопада 1943 з кораблів Чорноморського флоту (командувач — віце-адмірал Л. А. Владимирський). Південніше Керчі, в районі Ельтігена були висаджені війська 18-ї армії і з кораблів Азовської флотилії (командувач — контр-адмірал С. Г. Горшков), північно-східніше Керчі — війська 56-ї армії. Війська 18-ї армії за підтримки берегової артилерії та авіації флоту утримували захоплений плацдарм до початку грудня, після чого прорвалися через бойові порядки противника і з'єдналися з військами 56-ї армії. Війська 56-ї армії утримали захоплений плацдарм, підійшли до північно-східної околиці Керчі, де зайняли оборону.
Керченсько-Ельтигенська десантна операція була однією з найбільших десантних операцій німецько-радянської війни. Радянським військам не вдалося звільнити Керченський півострів, однак, в результаті її проведення були відтягнуті з перекопського напрямку значні сили противника. Захоплений Керченський плацдарм був використаний надалі при вигнані нацистських окупантів з Криму.
Див. також
Джерела та література
- Н. М. Руденко. Керченсько-Ельтигенська десантна операція 1943 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 180. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- А. В. Мальгін. Керченсько-Ельтигенська десантна операція // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Література
- Кононенко В. М., Керченско-Эльтигенская операция (31 октября — 10 декабря 1943 г.), М., 1954;
- Гладков В. Ф., Десант на Эльтиген, 3 изд., М., 1981;
- Кузнецов Н., Керченско-Эльтигенская десантная операция, «ВИЖ», 1974, № 8.
- Авторский коллектив: М. И. Повалий (руководитель), Ю. В. Плотников (заместитель руководителя), И. М. Ананьев, А. В. Басов, В. А. Голиков, Е. П. Елисеев, А. Н. Копенкин, В. А. Марамзин, А. П. Марфин, С. С. Пахомов, В. Б. Сеоев, П. Ф. Шкорубский, Н. И. Яковлев. В подготовке книги принимал участие М. Х. Калашник. Восемнадцатая в сражениях за Родину: Боевой путь 18-й армии. — М.: Воениздат, 1982. — 528 с., ил.