Карл Альмендінгер

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1932 року — референт відділу військово-навчальних закладів Військового міністерства. 1 серпня 1934 року переведений у штаб 1-ї дивізії. 15 жовтня 1935 року очолив оперативний відділ 1-го військового округу. 12 жовтня 1937 року призначений командиром 35-го піхотного полку. З 10 листопада 1938 року — начальник 10-го відділу (наземні укріплення) Генштабу сухопутних військ.

З 15 жовтня 1939 року — начальник штабу 5-го армійського корпусу, з яким брав участь у Французькій кампанії. З 25 жовтня 1940 року — командир 5-ї піхотної дивізії (з листопада 1941 року — легка піхотна дивізія, потім — єгерська). Учасник німецько-радянської війни. Відзначився під час наступу під Москвою. З 5 січня 1943 року — начальник дивізійних навчальних курсів у Берліні. З 1 липня 1943 року — командир 5-го армійського корпусу, з яким бився на Кубані і в Криму. З 1 травня 1944 року — командувач 17-ю армією, яка з великими труднощами відбивала атаки більш чисельних радянських військ. 9 травня Альмендінгер був змушений здати Севастополь. До 12 травня, коли Кримська операція радянських військ завершилась, 17-та армія втратила майже 100 000 осіб (включаючи понад 61 000 полонених). 25 липня 1944 року зарахований у резерв ОКГ і до кінця війни не отримав призначення. 16 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. 22 грудня 1947 року звільнений з полону і того ж дня офіційно звільнений у відставку.

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (20 вересня 1939)
  • 1-го класу (21 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (17 липня 1941)
  • дубове листя (№ 153; 13 грудня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Відзначений у Вермахтберіхт (9 жовтня 1942)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (29 березня 1943)
• Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (12 липня 1944)

• Вілібальд фон Лангерманн
• Генріх фон Лютвіц
• Трауготт Герр
• Дітріх фон Хольтіц
• Гассо фон Мантойфель

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.142-143 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2299-6.
• Helden der Wehrmacht III — Unsterbliche deutsche Soldaten. München, Germany: FZ-Verlag GmbH, 2007. ISBN 978-3-924309-82-4.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 136.

• Allmendinger, Karl. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 3 січня 2013. (нім.)
• 153. Eichenlaubträger Karl Allmendinger. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 28 грудня 2011. Процитовано 3 січня 2013. (нім.)
• General der Infanterie Karl Allmendinger. на geocities.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 3 січня 2013. (англ.)
• Allmendinger, Karl — нагороди генерала від інфантерії Альмендінгера (англ.)
• Karl Allmendinger — фото