Кетрін Фріз

Кетрін Фріз (Katherine Freese) — астрофізик-теоретик, професор фізики в Мічиганському університеті в Енн-Арбор, США. Починаючи з вересня 2014 року вона обійняла посаду директора Nordita (Північного інституту теоретичної фізики) в Стокгольмі, і обіймає посаду запрошеного професора фізики в Стокгольмському університеті.

Кетрін Фріз
Народилася лютий 1957 (64 роки)
Фрайбург, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна  США
Діяльність фізик, астрономка, астрофізикиня
Alma mater Принстонський університет (1977)[1][2], Колумбійський університет (1981)[1] і Чиказький університет (1984)[1]
Галузь фізика[1] і астрофізика[1]
Заклад Університет Мічигану[1][3], Массачусетський технологічний інститут[1] і Техаський університет[3]
Науковий керівник David Schrammd[2]
Членство Національна академія наук США, Американське фізичне товариство[2], Американське астрономічне товариство[2], AAAS[2], Американський геофізичний союз[2], Американська асоціація жінок у вищій освіті[2] і American Association of University Professorsd[2]
Нагороди

член Американського фізичного товариства (2009)

премія Лілієнфельда (2019)

Особ. сторінка www-personal.umich.edu/~ktfreese/index.html
 Кетрін Фріз у Вікісховищі

Вона відома своєю роботою у сфері теоретичної космології на межі фізики частинок і астрофізики.

Освіта та академічна кар'єра

Фріз отримала ступінь бакалавра Принстонського університету, ставши однією з перших жінок, що здобули вищу освіту з фізики в Прінстоні.[4] Вона отримала ступінь магістра в Колумбійському університеті, а докторську дисертацію захистила в університеті Чикаго під науковим керівництвом Девіда Шрамма. Після післядокторських стажувань в Гарвардському університеті, в Інституті теоретичної фізики ім.Каллі в Каліфорнійському університеті у Санта-Барбарі, і як співробітник Університету Каліфорнії (Берклі), вона стала доцентом Массачусетського технологічного інституту. Пізніше вона переїхала до Мічиганського університету, де зараз є професором фізики. У 2007—2014 рр. була заступником директора Мічиганського центру теоретичної фізики.

Науковий внесок

Фріз зробила внесок у раннє дослідження темної матерії і темної енергії. Вона була однією з перших, хто запропонував способи відкрити темну матерію.[5] Її ідея непрямого виявлення на Землі реалізована в експерименті обсерваторії Neutrino IceCube[6], а інші експерименти по всьому світу шукають «вітер» частинок темної матерії, що відчувається, коли Земля обертається навколо Чумацького Шляху (спільна робота з Девідом Сперджелем). Її робота рішуче виключала MACHO (масивний компактний об'єкт гало) темної матерії на користь WIMPів (слабко взаємодіючих масивних частинок).[7] Вона запропонувала модель, відому як «кардасіанська експансія», в якій темна енергія замінена модифікацією рівнянь Ейнштейна.[8] Нещодавно вона запропонувала новий теоретичний тип зірки, що називається темною зіркою, що живиться анігіляцією темної матерії, а не ядерним горінням[9].

Фріз також працювала над питанням витоків Всесвіту, включаючи пошук успішної інфляційної теорії для початку Великого Вибуху. Її «модель природної інфляції»[10] є теоретично добре мотивованим варіантом інфляції; він використовує частинки аксіонного типу для забезпечення необхідних плоских потенціалів для розширення. У 2013 році спостереження Планківського телескопу Європейського космічного агентства показали, що гіпотеза природної інфляції відповідає отриманим даним.[11] Вона вивчала остаточну долю Всесвіту, включаючи долю життя у Всесвіті.[12]

Фріз була членом ради директорів Інституту теоретичної фізики ім.Кавлі у Санта-Барбарі і ради директорів Аспенського фізичного центру. У 2008—2012 рр. — радник і член виконавчого комітету Американського фізичного товариства, а у 2005—2008 рр. — член Консультативного комітету з астрономії та астрофізики (AAAC). В даний час вона є членом ради директорів Центру космічної фізики Оскара Клейна в Стокгольмі. У 2009 році Фріз була обраний членом Американського фізичного товариства. Вона отримала стипендію Фонду Сімонса з теоретичної фізики. У вересні 2012 року Фріз отримала звання почесного доктору (Honoris Causa) від Стокгольмського університету.

Вона була науковим керівником таких студентів як Яна Левін, автор і професор з астрономії та фізики у коледжі Барнарда, і Джей Джубас, старший партнер McKinsey & Company з телекомунікацій, медіа та технології.

2019 року отримала премію Лілієнфельда за особливий внесок у розвиток фізики.

Особисте життя

Фріз народилася у Фрайбурзі, Німеччина, у родині Ернста Фріз та Елізабет Баутц Фріз. У віці дев'яти місяців родина емігрувала до США. Її двоюрідна сестра Аня Фріз, німецька акторка, зараз проживає в Лос-Анджелесі.

Популярна наука

На додаток до внесків у наукові та наукові дослідження, доктор Фріз 2014 р. написала всебічний огляд для загальної освіченої громадськості з темної матерії та енергії, оскільки вони пов'язані з недавніми дослідженнями в галузі космології та фізики частинок під назвою «Космічний коктейль: три частини темної матерії» ISBN 0691153353.

Примітки
  1. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  2. http://www-personal.umich.edu/~ktfreese/Freese_Resume_November_2018.pdf
  3. https://cns.utexas.edu/news/katherine-freese-has-ideas-to-support-detection-of-dark-matter
  4. Renken, Elena (20 вересня 2016). University of Michigan professor delves into dark matter. Brown Daily Herald (амер.). Процитовано 3 лютого 2018.
  5. Drukier, Andrzej; Katherine Freese; David Spergel. Detecting Cold Dark Matter Candidates. Physical Review D 33 (12): 3495–3508. Bibcode:1986PhRvD..33.3495D. doi:10.1103/PhysRevD.33.3495.
  6. Freese, Katherine. Can Scalar Neutrinos or Massive Dirac Neutrinos be the Missing Mass. Physics Letters B167 (3): 295–300. Bibcode:1986PhLB..167..295F. doi:10.1016/0370-2693(86)90349-7.
  7. James Glanz, New York Times, Feb. 2000, , «In the Dark Matter Wars, WIMPs beat MACHOs»,
  8. Dennis Overbye, New York Times, Nov. 2003, , «What is Gravity, Really?»
  9. Freese, Katherine; Bodenheimer, Peter; Spolyar, Douglas; Gondolo, Paolo. Stellar Structure of Dark Stars: A First Phase of Stellar Evolution Resulting from Dark Matter Annihilation. The Astrophysical Journal 685 (2): L101–L104. Bibcode:2008ApJ...685L.101F. arXiv:0806.0617. doi:10.1086/592685.
  10. Freese, Katherine; Joshua Frieman; Angela Olinto. Natural Inflation with Pseudo-Nambu Goldstone Bosons. Physical Review Letters 65: 3233–3236. Bibcode:1990PhRvL..65.3233F. doi:10.1103/PhysRevLett.65.3233.
  11. Collaboration, Planck. Planck 2013 Results XXII: Constraints on Inflation. Bibcode:2014A&A...571A..22P. arXiv:1303.5082. doi:10.1051/0004-6361/201321569.
  12. Philip Ball, , «Never Say Die», New Scientist, Aug. 2002

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.