Кетрін Швітцер

Кетрін Швітцер народилася в Амберзі (Німеччина) в сім'ї майора армії США, що повернулася до США в 1949 році. Закінчила середню школу Джорджа К. Маршалла в окрузі Ферфакс, штат Вірджинія, а потім відвідувала Лінчбурзький коледж. У 1967 році перейшла в Університет Сірак'юс, де вивчала журналістику та англійську літературу. Там здобула ступінь бакалавра в 1968 році, а ступінь магістра в 1972 році.

У 1968 році одружилась з Томом Міллером, який поклав край насильству Семпла під час Бостонського марафону у 1967. Вони розлучилися в 1973 році. У 1987 році одружилася з британським бігуном та письменником Роджером Робінсоном.

Кетрін Швітцер під час спроби зірвати її участь у Бостонському марафоні 1967 року

17 квітня 2017 року 70-літня Кетрін Швітцер повторила той же забіг. Перевіривши, що в правилах марафону немає згадки про стать, Швітцер зареєструвалась для участі в перегонах під іменем «K. V. Switzer», використовуючи свій офіційний номер спілки спортсменів-аматорів США «AAU» та належним чином отриманий сертифікат про фізичну підготовку. Вона зазначала, що в її свідоцтві про народження ім'я було написано неправильно, тому вона часто використовувала свої ініціали, щоб уникати сексизму.

Батько підтримував участь Швітцер в змаганні, а в день перегонів інші бігуни, що зібралися на старті, зустріли її появу з підтримкою та ентузіазмом, змушуючи її відчувати себе «дуже бажаною»[2].

Однак організатори змагань виступали проти участі жінок. Менеджер перегонів Джок Семпл під час забігу намагався вирвати нагрудний номер Швітцер, щоб завадити її участі у марафоні. Фотографії цього інциденту були широко поширені в ЗМІ. Спортсменці допомогли відбитися інші учасники марафону, і Швітцер пробігла дистанцію за 4 години і 20 хвилин. Але відразу ж після фінішу її дискваліфікували.

Після пробігу Швітцер спілка AAU заборонила жінкам брати участь у змаганнях проти чоловіків. Лише в 1972 році Бостонський марафон заснував офіційну жіночу гонку.

Кетрін Швітцер названа Бігункою Десятиліття (1967–77) журналом «Runner's World Magazine». Згодом вона стала телевізійною коментаторкою марафонів, починаючи з олімпійського жіночого марафону 1984 року, і отримала Еммі за свою роботу.

У 1997 році Кетрін Швітцер написала книгу «Біг і ходьба для жінок після 40 років». У квітні 2007 року з нагоди 40-ї річниці свого першого забігу на Бостонському марафоні випустила мемуари «Жінка-марафон».