Кеті Хурадо

Марія Крістіна Естела Марсела Хурадо Гарсія (справжнє ім'я акторки) народилася 16 січня 1924 року в місті Гвадалахара, штат Халіско, в родині Луїса Хурадо Очоа, юриста і землевласника, та його дружини Вісенти Естели Гарсія де ла Гарса де Хурадо, де окрім неї були ще двоє синів — Рауль та Оскар Серхіо. Її мати в юності була співачкою і працювала на радіо. Її дядьком був композитор Белісаріо де Хесус Гарсія (1894—1952), а двоюрідним братом політик Еміліо Портес Хіль (1890—1978), Президент Мексики у 1928—1930 роках. Навчалася в релігійній школі чорниць-терезіанок у Мехіко, потім вивчилась на секретаря. У 1940 році Еміліо Фернандес запросив її на одну з ролей у своїй дебютній стрічці «Острів пристрасті», та, незважаючи на те, що її хрещеним батьком був актор Педро Армендаріс, батьки заборонили їй зніматися в кіно. Того ж року вона познайомилася з актором Віктором Веласкесом (в майбутньому вітчимом акторок Лорени Веласкес і Терези Веласкес) і скоро вийшла за нього заміж, завдяки чому позбавилася батьківської опіки та почала зніматися в мексиканських фільмах на амплуа фатальної жінки. В подружжя народились двоє дітей — син Віктор Хуго Веласкес Хурадо (загинув в автомобільній аварії 1981 року в віці 35 років) та дочка Сандра Веласкес Хурадо. Шлюб завершився розлученням у 1946 році.

У 1951 році її було запрошено на одну з ролей в американському фільмі «Тореадор і леді», після чого на неї звернули увагу голлівудські продюсери. У 1952 році вона виконала роль Елен Рамірес у вестерні «Рівно опівдні» Стенлі Крамера з Гері Купером та Грейс Келлі, за яку отримала премію Золотий глобус за найкращу жіночу роль другого плану у кінофільмі, ставши першою латиноамериканкою, яка стала лауреатом цієї премії. У 1953 році знялася у фільмі «Звір» Луїса Бунюеля, за роль в якому наступного року отримала премію Арієль як найкраща акторка другого плану. У 1954 році виконала одну з ролей у фільмі «Зламаний спис» Едварда Дмитрика, за яку була номінована на премію Оскар у категорії найкраща акторка другого плану, ставши першою латиноамериканкою, яка стала номінантом на цю премію. У 1955 році знялася в американсько-італійському фільмі «Трапеція» за участю Тоні Кертіса, Джини Лоллобриджиди та Берта Ланкастера. Того ж року з'явилася в фільмі «Випробування» Марка Робсона у ролі матері хлопця-мексиканця, несправедливо звинуваченого у згвалтуванні білої дівчини, яка принесла їй номінацію на премію Золотий глобус у категорії найкраща акторка другого плану.

У 1956 році дебютувала на Бродвеї у постановці «Філумена Мартурано» з Рафом Валллоне.

31 грудня 1959 року Хурадо вийшла заміж за американського актора Ернеста Боргнайна. Після розлучення у 1963 році акторка почала страждати на депресію, яка призвела до спроби самогубства. У 1968 році вона назавжди переїхала до Мексики, хоча й продовжувала зніматися в Голлівуді.

У 1973 році за роль в мексиканському фільмі «Віра, надія і милосердя» (реж. Хорхе Фонс) отримала премію Арієль як найкраща акторка. У 1992 році отримала премію Золота бутса. Зіграла у двох мексиканських теленовелах — «За мостом» (1993—1994) та «Мені не жити без тебе» (1996). У 1997 році отримала почесний Золотий Арієль за кар'єрні досягнення. У 1998 році з'явилася у вестерні «Країна пагорбів і долин» Стівена Фрірза. Того ж року зіграла роль матінки Доріти у фільмі «Євангеліє див» Артуро Ріпштейна, яка принесла їй ще одну премію Арієль у категорії найкраща акторка другого плану. Її останньою роллю стала Еперанса Малагон у фільмі «Таємниця Есперанси», який було випущено вже після смерті акторки.

Кеті Хурадо померла 5 липня 2002 року в себе вдома у місті Куернавака, штат Морелос, від ниркової недостатності та емфіземи легень в віці 78 років.

Золотий глобус

• 1952 — Найкраща акторка другого плану у кінофільмі (Рівно опівдні).

Арієль

• 1954 — Найкраща акторка другого плану (Звір).
• 1974 — Найкраща акторка (Віра, надія і милосердя).
• 1997 — Золотий Арієль — за кар'єрні досягнення.
• 1999 — Найкраща акторка другого плану (Євангеліє див).

• Кеті Хурадо на сайті IMDb (англ.)