Кечинов Валерій Вікторович

Вийшов з дворового футболу, першим тренером був батько — екс-гравець «Пахтакор», суддя республіканської категорії, тренер союзної збірної Узбекистану — Віктор Петрович Кечинов.

Спочатку займався в школі ташкентського «Трактора», а після того, як в матчах чемпіонату Ташкента став найкращим бомбардиром, переведений в спецкласс «Пахтакора».

Викликався в юнацьку збірну СРСР, з якою став переможцем меморіалу Гранаткіна.

З 1991 року — в складі «Пахтакора». У чемпіонатах СРСР не грав, виступав тільки за дублерів. Провів одну гру на Кубок СРСР проти липецького «Металурга» — гра завершилася з рахунком 0:0, а Валерій грав останні 5 хвилин.

З 1992 року — основний гравець команди. У сезоні 1992 став чемпіоном Узбекистану, найкращим футболістом країни і бомбардиром чемпіонату.

У 1993 погодився на перехід у «Спартак» (Москва), проте до 2-го кола чемпіонату Росії не виходив на поле — «Пахтакор» не висилав трансферний лист на гравця.

Однак відразу заграти не вдалося. У тому ж 1993 році в товариському матчі на турнірі в Ла-Коруньї проти київського «Динамо», в зіткненні з Олегом Лужним, отримав серйозну травму — розрив хрестоподібних зв'язок. Наслідки цієї травми переслідували Кечинова постійно, а після рецидиву в 1998 році, на відновлення пішов цілий сезон і серйозні клуби втратили до гравця інтерес.

Регулярно став виходити в складі москвичів тільки з осені 1994 року. Спочатку грав на позиції чистого або відтягнутого нападника. Однак в 1997 році був переведений тренером «Спартака» Олегом Романцевим на правий фланг півзахисту, де діяв успішно, нерідко демонструючи свої навички форварда (граючи крайнього нападника), і в той же час встигаючи відпрацьовувати в захисті. При необхідності виходив на поле також в центрі півзахисту.

Після відходу зі «Спартака» перейшов в «Сатурн-REN TV». Непогано відігравши в «Сатурні», перейшов в ярославський «Шинник», але влітку 2004 року разом з Олександром Ширко потрапив в автомобільну аварію. Оскільки він не був пристебнутий, отримав невеликі пошкодження, і, поки відновлювався, втратив місце в основі команди.

1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Узбекистану. Протягом кар'єри у цій національній команді, яка тривала усього рік, провів у формі головної команди країни 3 матчі.

Протягом 1994—1995 років залучався до складу молодіжної збірної Росії. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 2 голи.

1995 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 4 роки, провів у формі головної команди країни лише 6 матчів, забивши 2 голи.

З червня 2006 року по травень 2008 року працював тренером дублерів «Спартака».

З червня 2008 року був помічником старшого тренера «Томі» Мирослава Ромащенка. Після низки невдалих матчів 4 вересня 2008 року розірвав контракт з клубом.