Кибалко Василь Васильович
Киба́лко Васи́ль Васи́льович (нар. 14 січня 1918, Одеса — пом. 1 жовтня 1992, Москва) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни заступник командиpa ескадрильї 10-го окремого дальнорозвідувального авіаційного полку (1-ша повітряна армія, Західний фронт).
| Василь Васильович Кибалко | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
14 січня 1918 Одеса | |||||||||
| Смерть |
1 жовтня 1992 (74 роки) Москва | |||||||||
| Поховання | Митинський цвинтар | |||||||||
| Національність | Українець | |||||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | |||||||||
| Рід військ |
 Бомбардувальна авіація | |||||||||
| Освіта | Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна | |||||||||
| Роки служби | 1937–1978 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |
 Полковник авіації | |||||||||
| Війни / битви |
Польський похід РСЧА, Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Життєпис
Василь Васильович Кибалко народився 14 січня 1918 року в Одесі. Після закінчення семи класів школи та школи фабрично-заводського учнівства працював литейщиком на суднобудівному заводі. У 1936 році Кибалко закінчив три курси робітфаку Одеського педагогічного інституту, в 1937 році — аероклуб.
До лав РСЧА призваний у 1937 році. В 1938 році Кибалко закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. Брав участь у вторгненні в Польщу.
З червня 1941 року — на фронтах Німецько-радянської війни.
До початку 1943 року капітан Василь Кибалко був заступником командира ескадрильї 10-го окремого окремого дальньорозвідувально авіаполку 1-ї повітряної армії Західного фронту. До того часу він здійснив 100 бойових вильотів на дальню розвідку і бомбардування військ противника.
24 травня 1943 року капітан Василь Кибалко був удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка»[1].
Після закінчення війни Кибалко продовжив службу в Радянській Армії. У 1949 році він закінчив Військово-повітряну академію. З 1953 року — командир 56-ї бомбардирувальної авіаційної дивізії ВПС Московського військового округу, потім став старшим викладачем тактики у військовій академії імені Фрунзе.
У 1978 році в званні полковника Кибалко вийшов у запас. Проживав у Москві. Помер 1 жовтня 1992 року, похований на Митинському кладовищі.
Нагороди, пам'ять
Був також нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Червоної Зірки та «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-Воздушных сил Красной Армии» от 24 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 31 мая (№ 20 (226)). — С. 1
Джерела
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
- Березняк Н. Г. Герои Советского Союза — узбекистанцы. Ташкент, 1984. (рос.)
- Воробьёв М. В., Храпченков А. К. В боях на Смоленской земле. — М.,1975. (рос.)
- Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд.,- Харьков: «Прапор», 1985. (рос.)