Кисілевський Володимир

Володи́мир Кисіле́вський (Кайє-Кисілевський Володимир Юліанович)  (нар.4 серпня 1896, Коломия, Австро-Угорщина — пом.30 серпня 1976, Оттава, Канада) — український історик, журналіст, видавець, науковець і державний службовець ЗУНР, Канади, професор Оттавського університету, керівник Українського Бюро в Лондоні (1931—1939)[1], перший голова Канадської асоціації славістів, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1958), Української вільної академії наук, Королівського інституту міжнародних справ, Інституту цивілізацій (Бельгія). Член Ордену Канади (1974). Мати — Кисілевська Олена Львівна.

Володимир Кисілевський
Олена Кисілевська з сином Володимиром та донькою Ганною
Ім'я при народженні Кисілевський Володимир Юліанович
Псевдо Кайє-Кисілевський Володимир Юліанович
Народився 4 серпня 1896(1896-08-04)
Коломия
Помер 30 серпня 1976(1976-08-30) (80 років)
Канада
Поховання Цвинтар Нотр-Дам-де-Лурд в Оттаві
Громадянство  Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Канада
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater Віденський технічний університет
Заклад Оттавський університет
Конфесія УГКЦ
Мати Олена Кисілевська
Нагороди
Член ордену Канади

Короткий життєпис

Володимир Кисілевський народився 4 серпня 1896 року в м. Коломиї. 1914 року закінчив гімназію в Чернівцях. Після початку Першої світової війни вступив до легіону Українських січових стрільців.

У 1917 почав вищі студії у Відні в Технічному інситуті, опановував мистецтво й славістику у університеті. У 1918-19 р. служив в Українській Галицькій армії (УГА). Протягом короткого часу в 1919 р. у Одесі виконував обов'язки зв'язкового УГА при Британській військовій місії в Південній Росії. Після закінчення військової служби навчався, у 1924 р. захистив докторську працю з філософії у Віденському університеті за працю «Українська шляхта XVII століття».

У 1925-му виїхав ло Канади. В 1926-28 служив у канадському війську. З 1928 до травня 1930 — редактор українського тижневика «Західні Вісті» в Едмонтоні, в 1930-31 — помічник редактора тижневика «Україна» в Чикаго.

У травні 1931 переїхав до Лондона — супроводжував Якова Макогона в перемовинах із СУС, став директором Бюро СУС (союзу українців-самостійників). Вивчав і розповсюджував інформацію про ситуацію українців у Польщі, Радянському Союзі, інших країнах. Відстоював українську справу перед урядовими чинниками й членами парламенту та втримував зв'язки з журналістами й науковцями.

В 1933-36 поєднував роботу в Українському Бюро з науковою працею, підготував ще одну докторську дисертацію на тему «Українське національне відродження а Австрії, 1772—1848» у Школі слов'янських і східноєвропейських наук Лондонського університету. У листопаді 1939 р. призначений речником СУС. У травні 1940 р. закрив Українське Бюро — його діяльність різко скоротилася внаслідок війни, повернувся в Канаду.

Причетний до об'єднання більшості українських організацій Канади в Комітет Українців Канади у листопаді 1940 в (Конгрес українців Канади). З початком Другої світової війни — співробітник міністерства інформації, готував програми радіомовлення на Канаду. З 1942 працює у відділі канадського уряду, що займався етнічними групами. По закінченні війни до виходу на пенсію в 1962 працював у відділі громадянства канадського уряду.

З 1948 до 1960 викладав історію й слов'янські науки в Оттавському університеті, з 1950 р. професор і голова кафедри славістики. Брав активну участь у різних наукових товариствах. У 1954 став першим головою Канадської асоціації славістів, був головою оттавського відділення Наукового товариства ім. Шевченка. Після виходу на пенсію продовжував наукову роботу в галузі історії українського поселення в Канаді. Перший президент Канадської асоціації славістів, член управи Українського історичного товариства.

Похований на католицькому[2] цвинтарі Оттави Нотр-Дам.

Доробок

Є автором більше тисячі публікацій, монографій, а також багатьох дослідницьких звітів, статей та інших праць.

  • Canadians of Recent Europеаn Origin. Winnipeg, 1945;
  • Slavic Groups in Canada. Winnipeg, 1951;
  • Participation of Ukrainians in the Political Life of Canada. Winnipeg, 1957;
  • Ukraine, Russia and other Slavic Countries in English Literature. Ottawa, 1961;
  • Early Ukrainian Settlements in Canada, 1895—1900. Toronto, 1964;
  • Опис Правобережної України в Атлясі Йоаннеса Янсонія // УІ. 1966. Рік 3, ч. 3–4;
  • Dictionary of Ukrainian Canadian Biography: Pioneer Settlers of Manitoba, 1891—1900. Toronto, 1975;
  • The Descendants of the Boyars of Halych on the Prairies of the Canadian West // Ювілей. зб. УВАН в Канаді. Вінніпеґ, 1976;
  • До історії Шашкевичівської доби // Маркіян Шашкевич на Заході. Вінніпеґ, 2007

Нагороди та відзнаки

Примітки
  1. Martynowych O. A Ukrainian Canadian in London: Vladimir J. (Kaye) Kysilewsky and the Ukrainian Bureau, 1931-40 // Canadian Ethnic Studies. — Calgary, 2015. — Vol. 47, Nos. 4-5. — P. 263—288.
  2. Catholic Cemeteries of the Archdiocese of Ottawa (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.