Кифоренко Борис Борисович

Бори́с Бори́сович Кифо́ренко (11 квітня 1974(19740411), Вінниця — 29 серпня 2014, Новокатеринівка)[1] — полковник, командир 121-ї бригади зв'язку Збройних Сил України.

Кифоренко Борис Борисович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 11 квітня 1974(1974-04-11)
Вінниця
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (40 років)
Новокатеринівка
Alma Mater Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Військова служба
Роки служби 1996—2014
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Війська зв'язку
Формування
 121 ОБрЗ
Війни / битви Війна на сході України
• Бої за Іловайськ
Нагороди та відзнаки
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)

Життєпис

Народився у Вінниці 11 квітня 1974 року. Ріс і навчався у селі Демівка Чечельницкого району.[2]

Закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку (1996) та Національний університет оборони України ім. Черняхівського (2004). Службу проходив у Одесі на різних посадах у військових частинах А4139, А3714, А2171. У 2014 році призначений на посаду командира 121-ї бригади зв'язку (в/ч А1214). Разом з підлеглими проходив службу в зоні проведення АТО.

Загинув смертю хоробрих 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ, під Новокатеринівкою. За словами співслужбовців, яким вдалося вижити, у його УАЗ, який рухався головним в колоні техніки, потрапив ворожий снаряд. Тоді ж загинув майор Андрій Гладков і капітан Олександр Світличний. Поранений водій підповз до командира та хвилин 15 вони ще розмовляли, поки до УАЗа не під'їхала російська БМП-2, десантники з російськими шевронами на рукавах пораненим зв'язали руки скотчем та кинули напризволяще, поїхавши далі. Помирати під палючим сонцем довелося 4 години.

Похований в передмісті Одеси — смт Авангард.

Родина

У Бориса залишилась дружина та дві доньки тринадцяти та одного року.

Нагороди
  • 31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).[3]

Примітки
  1. Росіяни застрелили полоненого пораненого комбрига Бориса Кифоренка, «ZN.UA»
  2. Останній бій комбрига Кифоренка… (архів) // Крила України, 10 вересня 2014
  3. Указ № 838/2014

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.