Кицюк Максим Васильович

Кицю́к Макси́м Васи́льович (нар. 13 травня 1990(19900513), Севастополь) — експерт з комунікацій та зв'язків з громадськістю, спеціаліст із антикорупційної публічної інформації та комунікацій Програми розвитку Організації Об'єднаний Націй в Республіці Ірак, колишній керівник комунікацій Програми ООН із відновлення та розбудови миру[1], колишній Голова ВМГО «Фундація регіональних ініціатив»[2], лідер студентського Євромайдану[3] в Івано-Франківську, громадський діяч, активіст, волонтер, правозахисник.

Кицюк Максим Васильович
Народився 13 травня 1990(1990-05-13) (31 рік)
Севастополь,  Україна
Громадянство  Україна
Діяльність спеціаліст з комунікацій та зв'язків з громадськістю
Відомий завдяки громадський діяч, волонтер
Alma mater Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Навчався в Інституті історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника за фахом «Політологія» та Програмі "Journalism for Future Challenges" Центру медіа-досліджень Анни-Марії та Гюстава Андер Стокгольмської школи економіки у Ризі та Проєкту розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP).

До того, як приєднатися до команди ПРООН, Максим працював радником з комунікацій та діалогу в GIZ в Україні (червень 2017 р. – грудень 2018 р.). А до цього – спеціалістом з PR та комунікацій в ADRA України, працюючи в Маріуполі та в районах поруч із «лінією зіткнення»[4] (березень 2016 – червень 2017).

З грудня 2014 р. до березня 2016 р. він працював керівником громадської організації «Центр «Антикорупційна платформа» в Івано-Франківську[5], ініціатором та співорганізатором низки кампаній громадської дії, зокрема «Зупинимо незаконні забудови Івано-Франківська»[6], «Портал звернень приміських громад»[7], керівником регіонального відділення національної кампанії «Прозорі ради»[8] та репортером-розслідувачем для Проєкту розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP)[9]. Спеціалізація матеріалів розсідувань була пов'язана із морським правом[10] та порушенням санкцій[11] із відвідуванням портів тимчасово окупованої АР Крим[12] та міста Севастополя[13].

Від початку тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя, Максим разом із когортою земляків, зокрема Олексієм Шубіним та Володимиром Чекригіним, ініціював безстроковий флешмоб «Севастополь – це Україна», який був проведений у багатьох містах України та Світу, зокрема під посольствами РФ[14] у Рейк’явіку[15], Загребі[16], Вільнюсі, Ризі, Варшаві, Відні, Римі тощо[17].

Брав активну участь у місцевих заходах Євромайдану[18], як один з лідерів студентських протестів на заході України, в результаті чого, на нього здійснили напад[19] невідомі особи[20], а потім він проходив тривале лікування та реабілітацію[21]. Короткі спогади подій були викладені у серії «Майдан від першої особи. Регіональний вимір» Українського Інституту Національної Пам'яті[22], представленої у Києві на річницю початку «Революції гідності»[23].

У травні 2014 року брав участь у Проміжних вибори народного депутата України 25 травня 2014 року в одномандатному виборчому окрузі №83 у якості кандидата у народні депутати України, посівши, за результатами виборів, шосте місце (3.8%)[24] з 3721 голосом виборців «за».

До початку тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя, Максим разом з однодумцями системно проводив заходи проукраїнського спрямування[25], очолював Севастопольський осередок ВМГО «Фундація регіональних ініціатив», а до цього виступав активним членом громадських організацій «Молодий Народний Рух України» та «Батьківщина молода».

2 січня 2012 року у Севастополі правоохоронці затримали Максима Кицюка пізно ввечері, коли він на центральному майдані міста зняв агітаційну біло-синю парасолю з написами «Янукович – наш Президент-2010» і «Партія регіонів» з міської новорічної ялинки[26], що призвело до тривалих спроб притягнення до відповідальності з боку місцевої влади та представників «Партії регіонів»[27].

У 2011 році інформаційного помічника представника Міжнародної наглядової місії з України, Максима Кицюка, затримали на українсько-білоруському кордоні – у ніч на 9 березня 2011 року, його зняли з потяга співробітники прикордонної застави[28], заявивши правозахиснику, що з 4 березня він є в списках «нев’їзних». Максим Кицюк провів ніч в холодній камері з одною табуреткою, прибитої до підлоги[29]. Єдиним доказом депортації залишився залізничний квиток зі штампом «депортований»[30]. Згодом, до Білорусі були не допущені й інші правозахисниці й правозахисники[31]. Згодом, під час свого виступу на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні 24 березня 2011 року, тимчасова повірена у справах США Керол Фуллер засудила дії[32] влади Білорусі відносно Максима Кицюка.

Максим є автором декількох блогів, зокрема на ресурсах Insider[33], Курс[34], Вікна[35] та ініціативи #ПлакатиЩобНеЗабувати[36].

Примітки

  1. https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/about-us/team-spotlights/maksym-kytsiuk.html
  2. https://fri.com.ua/2012/12/prohrama-kandydata-na-posadu-holovy-vseukrajinskoji-fri-kytsyuka-maksyma/
  3. Майдан у Франківську. Вісім років потому. "Репортер" (укр.). 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  4. «У Красногорівці велика потреба в питній воді» – волонтер (рос.). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  5. У Франківську презентували «Портал звернень приміських громад». Курс. Процитовано 23 жовтня 2021.
  6. Зупинимо незаконні забудови Івано-Франківська. www.facebook.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  7. Електронний портал звернень приміських громад від «Антикорупційної платформи». (uk-UA). Процитовано 23 жовтня 2021.
  8. Прозорі ради | Ейдос: центр політичних студій та аналітики (амер.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  9. IANITSKYI, Oleksandr Humeniuk, Maksym Kytsiuk, Olena Loginova, and ANDRII. Невзирая на санкции, зарубежье торгует с Крымом. www.occrp.org (ru-RU). Процитовано 23 жовтня 2021.
  10. Preview. anticoruptie.md. Процитовано 23 жовтня 2021.
  11. Бизнесмены из ЕС торгуют с Крымом, наплевав на санкции (итоги расследования). ДИКТОФОН (ru-RU). 18 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2021.
  12. Торгівля з окупованим Кримом. Україна не пасе задніх. LB.ua. Процитовано 23 жовтня 2021.
  13. Оккупированный Крым продолжает торговать с другими странами, несмотря на санкции. ТСН.ua (рос.). 16 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2021.
  14. football24.ua. Хорватія – Україна: українських фанатів затримали в Загребі через акцію протесту біля посольства Росії. Футбол 24. Процитовано 23 жовтня 2021.
  15. https://twitter.com/krymrealii/status/905192223540731904. Twitter (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  16. Кримських фанатів футболу в Загребі відпустили після сплати штрафу. Крым.Реалии (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  17. Донецк и Севастополь — Украина: патриотические флаги на матче Шахтера | Факты ICTV. ФАКТИ ICTV (ru-RU). 21 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2021.
  18. Максим Кицюк: потрібен новий лідер, який візьме на себе відповідальність. Студвей (укр.). 21 грудня 2013. Процитовано 23 жовтня 2021.
  19. В Івано-Франківську побили організатора місцевого Євромайдану (uk-UA). Процитовано 21 листопада 2021.
  20. Міліція розглядає три версії нападу на активіста івано-франківського Євромайдану. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  21. "Жодного затриманого чи покараного": лідер франківського Євромайдану нагадав про кримінальну справу. Курс. Процитовано 23 жовтня 2021.
  22. Український інститут національної пам’яті, Український інститут національної пам’яті (2017). Майдан від першої особи. Регіональний вимір. (Українська). Київ: © Український інститут національної пам’яті. с. 279–308. ISBN 978-617-684-195-1.
  23. У КИЄВІ ПРЕЗЕНТУЮТЬ КНИГУ "МАЙДАН ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ. РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР" | Офіційний вебсайт УІНП. old.uinp.gov.ua. Процитовано 23 жовтня 2021.
  24. Результати довиборів до ВР в Івано-Франківську. Шевченко випередив Анушкевичуса на понад 11%. Агенція новин Фіртка. Процитовано 23 жовтня 2021.
  25. Місто українського безслав’я. tyzhden.ua. Процитовано 23 жовтня 2021.
  26. Севастопольська міліція стереже агітацію «регіонів»?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  27. Цензор.НЕТ. Севастопольцу шьют уголовное дело за зонтик Януковича. ФОТО. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  28. Українського правозахисника не пустили у Білорусь. tyzhden.ua. Процитовано 23 жовтня 2021.
  29. Українського правозахисника безпідставно депортовано при в’їзді до Білорусі. Харківська правозахисна група. Процитовано 23 жовтня 2021.
  30. До Білорусі не пускають правозахисників. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  31. До Білорусі не пустили вже трьох українців. BBC News Україна (укр.). 22 квітня 2011. Процитовано 23 жовтня 2021.
  32. Фуллер, Керол (24 березня 2011 року). Заявление по поводу текущей ситуации в Беларуси (російською).
  33. Максим Кицюк. www.theinsider.ua. Процитовано 23 жовтня 2021.
  34. Максим Кицюк. Процитовано 23 жовтня 2021.
  35. Максим Кицюк | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
  36. Кицюк, Максим. Плакати, щоб не забувати. www.site.org.ua (укр.). Процитовано 23 жовтня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.