Киянівка
Кияні́вка — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.
| село Киянівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район/міськрада | Жмеринський район |
| Рада | Барська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05060010260068846 |
| Облікова картка | Киянівка |
| Основні дані | |
| Населення | 495 |
| Площа | 10,25 км² |
| Густота населення | 48,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23037 |
| Телефонний код | +380 4341 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°59′16″ пн. ш. 27°42′51″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
310 м |
| Найближча залізнична станція | Киянівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23036, Вінницька обл., Барський р-н, с. Митки |
| Карта | |
  Киянівка | |
 Киянівка | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Барської міської громади [1]
Географія
У селі бере початок річка Безіменна, ліва притока Примощанки.
По назві села названо зупинку Киянівка приміських дизель-поїздів сполученням Жмеринка—Могилів-Подільський.
Історія
Про історію села, як воно зародилось, звідки походить його назва, про перших його мешканців можна знайти зовсім трішки у Михайла Грушевського «Барське староство». Решта відомостей про село походять з усних переказів. У порівнянні з сусідніми селами Киянівка дуже молода, приблизно 280—300 років.
Там, де зараз тече річка Мурафа, від певних природних катаклізмів село пішло під землю, і зараз там болото, мочарі. Люди, які вціліли поселилися вище цього місця, так утворився хутір. Так, як колись хтось володів цими селами і хуторами, так і нашим селом володів ад'ютант (якогось пана) Кейн, так і хутір назвали Кейнівка. Згодом село стало називатися Киянівкою (хоча немісцеві люди цікавляться, чи то не від слова «кияни»). У селі була церква, каплиця. Ще досі стоять два хрести тодішніх поховань, датованих 1823 роком (це найстаріший запис, який зберігся).
Під час війни з поляками в 1919 році згоріло і все село. Нову церкву побудували в 1923 році, тоді і відродилося село, але у 1965 році церкву розібрали за наказом тодішньої Комуністичної влади. У 1994 році почали будувати нову церкву за кошти місцевих жителів. І зараз у нас стоїть міцний, добротний храм.
Є у селі дуже визначне місце районного значення — свята криничка.
У 1966—1967 роках побудовані нові приміщення: школи, у якому зараз знаходяться початкова школа і дитячий садок, а також нове приміщення магазину. Неподалік від центру села розташований будинок культури, у якому проводяться різні концерти з нагоди великих свят. Недалеко від школи та клубу стоїть пам'ятник воїнам-односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної Війни. Діє також бібліотека.
Пам'ятки
У селі є пам'ятки:
- Пам'ятник 67 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни[2], 1968. Пам'ятка розташована біля клубу.
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
- Має охоронний номер 56 та ID: 05-202-0034
Література
- Ми́тки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.137