Київський християнський університет

• Забезпечити студентів необхідними знаннями відповідно до обраної спеціальності.
• Розвинути навички аналітичного підходу до різних суспільних процесів і подій у світлі християнського світогляду.
• Виховати в студентах прагнення до духовного та інтелектуального розвитку.
• Надихнути до досягнення високих стандартів християнського життя, вказавши на високі і абсолютні ідеали християнської етики.

Київський християнський університет у своїй освітній діяльності зосереджений переважно на гуманітарних науках, оснащуючи всіх студентів знаннями, які придатні як для церковного служіння, так і для виконання свого призначення у суспільстві та своїй країні.

Студентам надається можливість отримати вищу освіту згідно з християнськими принципами та цінностями, цінуючи біблійні вимоги щодо етичних норм і мети життя і діяльності людини.

Академічні програми складаються з предметів, які сприяють духовному, інтелектуальному й емоційному розвитку студентів у процесі навчання і відповідають академічним вимогам Євро-Азіатської Акредитаційної Асоціації.

Викладацький склад Університету формується із зрілих, посвячених християн, що володіють високим ступенем знань у своїх предметних областях і виявляють приклад благочестивого життя для студентів.

А. І. Ялошин та С. І. Волосюк

У жовтні 1992 року місіонерська організація «PRO Missions Inc.» (США) отримала запрошення організувати факультет богослов'я в Міжнародній академії сучасного знання (АСЗ), що знаходиться в м. Обнінськ (РФ). Президент «PRO Missions» доктор Джеймс Ірвін доручив це завдання доктору Анатолію Івановичу Ялошину.

У лютому 1993 року, після 4 місяців підготовки, на базі АСЗ був відкритий Російсько-американський християнський інститут (РАХІ). Серед перших студентів були вихідці не лише з Росії і України, а й з інших країн СНД. РАХІ позитивно зарекомендував себе в очах євангельсько-баптистського братства, зумівши за короткий час налагодити повноцінний навчальний процес, надаючи студентам всебічну богословську освіту.

Через два роки, в 1995 році, з ініціативи голови Всеукраїнського союзу об'єднань євангельських християн-баптистів (ВСО ЄХБ), доктора Григорія Івановича Коменданта, РАХІ був переведений до Києва і отримав назву Українсько-американський християнський університет (УАХУ). Необхідність у переїзді була викликана тим, що Україні бракувало кваліфікованих служителів і богословів, які могли б працювати викладачами, пасторами і місіонерами. Тоді ж доктор Ялошин запропонував пастору Станіславу Івановичу Волосюку працювати його помічником.

Завдяки сприянню Володимира Яковича Кунця, університет був розташований в будівлі місії «Слово Життя» по вулиці Мічуріна, м. Києва. Сказати, що перші заняття проходили в «спартанських» умовах — це нічого не сказати нічого. Гаряча вода була відсутня, місць в гуртожитку не вистачало на всіх охочих вчитися. Тому студенти та викладачі жили в гуртожитках, що перебувають у Дарницькому районі м. Києва. Бібліотека налічувала всього лише кілька десятків томів і могла вільно розміститися в чайній кімнаті сучасного КХУ. Проте, жага знань і прагнення до служіння притягували все більшу і більшу кількість студентів в УАХУ. Якщо в 1995 році до університету надійшло трохи більше 20 студентів, то вже в 1998 році навчальний клас ломився від максимальної кількості студентів: 34 людини в одній групі! Студенти приймалися на конкурсній основі у зв'язку з великою кількістю абітурієнтів. Серед першопрохідців, що надійшли в 1995 році, можна згадати Андрія Талько, Анатолія Шміліховського, Віталія Шелембу, В'ячеслава Тригуба. В цей час навчання проводилося за двома спеціальностями: богослов'я і місіологія.

• 
  А.Ялошин, Дж.Ірвін (в центрі) та перші співробітники УАХУ
• 
  Перший набір 1995 року
• 
  Студенти КХУ коло будівлі місії "Слово Життя"

У вересні 1997 року УАХУ отримав державну реєстрацію і був названий Київським християнським університетом (КХУ), засновником якого є ВСО ЄХБ. Ректором КХУ був обраний Станіслав Іванович Волосюк. У тому ж році КХУ був запрошений стати співзасновником Євро-Азійської Акредитаційної Асоціації євангельських навчальних закладів (ЄААА). Кредом університету стала фраза «Від церкви, через церкву і для церкви». Воно відображало цілі і наміри навчального закладу — готувати християн до церковного служіння.

Первісний вигляд адміністративного і професорського корпусів

У наступному році університет придбав територію з трьома закинутими будівлями в Дарницькому районі м. Києва по вулиці Сортувальній. В цей же час почалася активна робота по реставрації та переплануванню будівель для потреб навчального закладу. Таким чином, на новій території університету починають поступово з'являтися три повноцінних корпуса — адміністративний, професорський і студентський. Нарешті, з 1999 року, всі студенти і викладачі могли жити на одній території, хоч і без необхідних зручностей. Студентський корпус все ще був без даху, всі будівлі потребували зовнішньої обробки а в просторих санітарних вузлах нового гуртожитку не було гарячої води.

Новий студентський гуртожиток

До всього цього додалися перебої з холодною водою, а також проблеми з запуском каналізаційної системи. Через це в перший час студентам довелося розділяти один спільний туалет на вулиці, а душ приймати у знайомих в Києві. Проте вже через пів року активних робіт, не без участі самих же студентів, корпуси університету були введені в експлуатацію з усіма необхідними умовами для життя та навчання. Тепер гуртожитки могли вмістити до 100 студентів. Так в 2000–2001 році в університеті навчалось вже близько 70 осіб. Аж до 2004 року кожен рік в КХУ надходило близько 20 студентів, а загальне число всіх учнів досягало 84 людини!

Професори ВандерЕнде та Джеральд Тіг

Протягом 10 років своєї освітньої діяльності університет продовжував проводити навчання по тих же двох спеціальностях: богослов'я і місіологія. За цей час, разом із такими приїжджими професорами як Д-р Джеральд Тіг і Д-р ВандерЕнде, була вироблена концепція Київського християнського університету, як навчального закладу з низкою світських спеціальностей, які б поєднували в собі цінності християнського світогляду та професію. Були спроби відкрити програми з християнської психології та менеджменту. Однак через різні причини розвинути цей напрям не вдалося. У 2001 році відбулися перші зміни в складі управління КХУ. Глава опікунської ради Ялошин А. Н. пішов зі своєї посади за станом здоров'я. Його наступником став Віктор Костянтинович Кульбіч.

Козубовський Владислав Віталійович

У вересні 2003 року на посаду ректора був обраний Владислав Віталійович Козубовський. Протягом кількох наступних років була проведена робота з поліпшення функціонування університету. Для цього було збільшено кількість співробітників, відредаговані місія та цілі КХУ (тепер девіз звучав «Готуємо лідерів для служіння в сучасному світі»), посилилася робота з поліпшення іміджу університету. За три роки були повністю реорганізовані адміністративний та академічний відділи, відновив роботу відділ розвитку. 2005–2006 рр. стали переломними для богословської освіти в Україні. Бачачи величезну кількість безробітних богословів, місіонерів та пастирів, все менше і менше людей вирішувалися присвятити чотири роки свого молодого життя освіті, яка не гарантує працевлаштування. Почалася криза в сфері християнської освіти. Вона не обійшла стороною і КХУ: з кожним роком число абітурієнтів зменшувалася. На жаль, університет не зміг підготуватися до цього удару, але ж про необхідність реформації концепції університету говорили ще на початку 2000-х років.

Шемчишин Володимир Павлович

У 2006 році Козубовський В. В. йде з КХУ, і школа фактично залишається без ректора протягом двох років. На цей період президентом за сумісництвом був призначений ректор Одеської богословської семінарії Шемчишин Володимир Павлович, а виконавчим директором — Сергій Георгійович Чернов, який вирішував більшість питань під час відсутності ректора. Перед університетом стояло багато нових завдань. Перш за все, необхідно було зробити кроки для подолання кризи богословської освіти. Це можна було досягти шляхом встановлення партнерства із західними навчальними організаціями та шляхом повернення до первісної концепції школи — створення університету і відкриття світських програм через співпрацю зі світськими вузами, а також реорганізація стаціонару. Незважаючи на те, що реалізувати себе ректором одночасно двох шкіл було неможливо, завдяки Шемчишину В. П. за ці два роки в КХУ була відкрита унікальна програма — «Журналіст та редактор християнських ЗМІ», а також програма для підготовки керівників молодіжного служіння заочних форм навчання. Також була відкрита однорічна стаціонарна програма з основ богослов'я. Програма журналістики дуже добре себе зарекомендувала, залучаючи студентів навіть з ближнього зарубіжжя, фактично довівши працездатність і актуальність концепції справжнього християнського університету зі спектром гуманітарних спеціальностей. «Однорічний стаціонар» став єдиною денною програмою університету, куди надходили абітурієнти, хоч і небагато. Реформи 2006–2008 рр. виявилися успішними, продовживши академічне життя школи.

У самий розпал фінансово-економічної кризи в Україні, у вересні 2008 року, коли стаціонарні програми перестали користуватися минулим попитом, і замість 25 осіб на одну програму насилу надходило 5, на пост ректора заступив Віктор Миколайович Григоренко. На його долю випали нові труднощі: — зменшення спонсорської підтримки та необхідність термінового завершення процесу оформлення документації на оренду землі. Загалом, перед новим ректором стояло безліч завдань: разом з процесом оформлення документації потрібно було ввести будівлі університету в експлуатацію, необхідно було вивести КХУ на рівень матеріального самозабезпечення, продовжити розвивати його як академічно, так і адміністративно, покращити імідж закладу. На початку 2009 року було розпочато роботу над створенням спільної навчальної програми на базі КХУ разом з Віденським міжнародним університетом. У тому ж році, завдяки Божому керівництву, університет закінчив оформлення документів на законну оренду землі і почав приймати у себе студентів Віденського університету.

• 1992–1997 Анатолій Іванович Ялошин
• 1997–2003 Станіслав Іванович Волосюк
• 2003–2006 Владислав Віталійович Козубовський
• 2006–2008 Шемчишин Володимир Павлович
• 2008 — Григоренко Віктор Миколайович

• Вебсайт Всеукраїнського Союзу церков ЄХБ http://ecbua.info
• Вебсайт Євро-Азіатської Акредитаційної Асоціації http://www.e-aaa.info/