Климпуш Орест Дмитрович
О́рест Дми́трович Кли́мпуш (нар. 14 лютого 1941, Ясіня, Королівство Угорщина, тепер у складі Рахівського району Закарпатської області) — український політик, інженер, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посланник України 1-го класу (липень 1999)[4]. Син Дмитра Климпуша — команданта Карпатської Січі (військових формувань незалежної української держави — Карпатської України в 1938–39 роках). Батько Іванни Климпуш-Цинцадзе, тесть Арчіла Цинцадзе.
| Климпуш Орест Дмитрович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
14 лютого 1941 (81 рік) Ясіня, Рахівський район, Україна | ||
| Країна |
 Україна | ||
| Діяльність | політик, дипломат | ||
| Alma mater | Національний транспортний університет | ||
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук | ||
| Членство | Парламентська асамблея Ради Європи і Верховна Рада України IV скликання | ||
| Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], посол України в Угорщиніd і представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[3] | ||
| Партія | United Ukrained | ||
| Батько | Климпуш Дмитро Іванович | ||
| Діти | Климпуш-Цинцадзе Іванна Орестівна | ||
| Нагороди |
| ||
Кар'єра
З 1957 — робітник, автослюсар Ясінського ліспромгоспу. Навчався заочно в Хустському лісотехнікумі.
1959—1964 — здобував освіту в Київському автодорожньому інституті.
З 1965 — головний інженер-механік на Хустській автобазі Головльвівбуду.
1967—1970 — аспірант Київського автодорожнього інституту.
З 1971 інженер, завідувач сектору, 1977—1988 — заступник директора з наукової роботи в Державному інституті автотранспорту.
У 1988 — директор інституту — генеральний директор ВО «Автотранспорт».
20 березня 1992 — 11 липня 1994 — Міністр транспорту України[5][6].
Народний депутат України 2-го скликання з березня 1994 (1-й тур), Рахівський виборчий округ № 172, Закарпатська область, висунутий трудовим колективом. Член групи «Конституційний центр». На час виборів: Міністр транспорту України. До грудня 1997 — голова підкомітету з питань залізничного, автомобільного та авіаційного транспорту Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.
Радник Прем'єр-міністра України (в 1995)[7].
8 грудня 1997 — 29 квітня 2002 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці[8];
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Словенія (27 березня 1998 — 29 квітня 2002, за сумісництвом)[9][10].
Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 по квітень 2006, виборчий округ № 75, Закарпатська область, самовисування. За 28,87 %, 17 суперників. На час виборів: Надзвичайний та Повноважний Посол в Угорщині і Словенії, безпартійний. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Народовладдя» (червень 2002 — березень 2004), позафракційний (березень — квітень 2004), уповноважений представник групи «Центр» (квітень — червень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (червень — вересень 2004), член фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — січень 2006), член фракції політичної партії «Відродження» (з січня 2006). Голова підкомітету з питань автомобільного транспорту і дорожнього господарства Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з червня 2002), член постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ (з червня 2002).
З 2005 р. — Голова Всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців транспорту «Федерація роботодавців транспорту України». Віце-президент Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка ветеранів автомобільного транспорту України».
Наукова кар'єра
Професор кафедри двигунів і теплотехніки Національного транспортного університету, кандидат технічних наук. Викладає дисципліну «Основи екології».
Академік Транспортної академії України (1992). Професор Національного транспортного університету.
Автор (співавтор) понад 60 наукових публікацій, 3 наукових книг. Має 13 авторських свідоцтв.
Відзнаки
- Орден «За заслуги» ІІІ ст. (червень 1997)[11], II ст. (лютий 2001)[12].
Примітки
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=4697
- Указ Президента України від 14 липня 1999 року № 831/99 «Про присвоєння О. Климпушу дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посланника України першого класу»
- Указ Президента України від 20 березня 1992 року № 172/92 «Про призначення Міністра транспорту України»
- Указ Президента України від 11 липня 1994 року № 389/94 «Про увільнення Міністра транспорту України О. Климпуша»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 року № 526 «Про призначення Климпуша О.Д. радником Прем'єр-міністра України».
- Указ Президента України від 8 грудня 1997 року № 1339/97 «Про призначення О. Климпуша Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорській Республіці»
- Указ Президента України від 27 березня 1998 року № 230/98 «Про призначення О. Климпуша Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Словенія»
- Указ Президента України від 29 квітня 2002 року № 420/2002 «Про звільнення О. Климпуша з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорській Республіці та з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Словенія»
- Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
- Указ Президента України від 13 лютого 2001 року № 91/2001 «Про нагородження орденом "За заслуги"»
Література
- В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Климпуш Орест Дмитрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Сайт ВРУ
- Сайт НТУ
- Сайт "Фундації «Відкрите суспільство»[недоступне посилання з липня 2019]