Клод Помпіду

Клод Помпіду (фр. Claude Pompidou), уроджена Клод Жаклін Каур (фр. Claude Jacqueline Cahour, 13 листопада 1912(19121113), Шато-Гонтьє  — 3 липня 2007, Париж) — перша леді Франції з 1969 по 1974 рік, дружина французького президента Жоржа Помпіду, філантроп[5].

Клод Помпіду
фр. Claude Pompidou
Народилася 13 листопада 1912(1912-11-13)[1][2][3]
Шато-Гонтьє
Померла 3 липня 2007(2007-07-03)[4][1][…] (94 роки)
Париж, Іль-де-Франс
Поховання
 : 
Країна  Франція
Діяльність політична діячка
Alma mater Правничий факультет Паризького університетуd
Знання мов французька[2]
Посада перша леді Франціїd
У шлюбі з Жорж Помпіду
Діти Alain Pompidoud

Біографія

Клод Жаклін Каур, дочка лікаря[6][7], втратила матір у віці 3 років[7].

Клод Помпіду зі своїм чоловіком Жоржем у 1965 році

Вона вивчала право в Парижі, де зустріла свого майбутнього чоловіка Жоржа Помпіду (1911—1974). Вони взяли шлюб у 1935 році[6]. Згодом пара всиновила Алена Помпіду, який народився у 1942 році[5]. З 20 червня 1969 по 2 квітня 1974 року вона була на стороні свого чоловіка, прем'єра-Дама де Франс. У неї був незвичайний інтерес до сучасного мистецтва, і вона доручила молодим художникам прикрасити Єлисейський палац. Клод Помпіду затіяла перестановку у Єлисейському палаці, змінила інтер'єр. Вона замовила кращі шедеври меблі. Всі меблі були у стилі модернізму та абстракціонізму.

У 1970 році вона запустила Фонд Клод Помпіду, для допомоги нужденним. Жак Ширак служив Казначеєм Фонду більше трьох десятиліть[8]. Всі свої наряди Клод Помпіду позичала у знаменитих модних Домів, а коли з'являлась в них на світ, то повертала назад. Вона була філантропом і видала свої мемуари L'Elan du Coeur в 1997 році.

Померла Клод Помпіду 3 липня 2007 року у Парижі, у віці 94 років[9][10]. Свої співчуття висловив Ніколя Саркозі. На похованні була присутня принцеса Монако Керолайн, Жак Ширак, і Ліліан Беттанкур[11]. Її любов до розкоші стала предметом засуджень зі сторони французьких газет, які порівняли «Королеву Клод» з Марією-Антуанеттою. Однак дуже скоро в інтелігентних колах вона мала більшу популярність, ніж її чоловік. Дружина Жака Ширака Бернадетт стала президентом Фонду після смерті пані Помпіду.

Бібліографія
  • Autour d'une collection, le Président et Madame Georges Pompidou, interview de Claude Pompidou par Luc Vezin. Textes de Claire Stoullig, Jean-Louis Prat, Jacques Rigaud. 1994, Arts et dialogues européens, Maison des arts Georges-Pompidou, BP 24, 46160 Cajarc.
  • Aude Terray, Claude Pompidou, l'incomprise, 2010, Éditions du Toucan
  • Henry Gidel, Les Pompidou, Flammarion, 2014.
  • Alain Pompidou, Claude: c'était ma mère, Flammarion, 2016.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #120870703 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. GeneaStar
  4. http://www.iht.com/articles/ap/2007/07/03/europe/EU-GEN-France-Obit-Pompidou.php
  5. AP via The Houston Chronicle, June 3, 2007
  6. Obituary in The Daily Telegraph, July 5, 2007
  7. Obituary in The Times, July 11, 2007
  8. Embassy of France biography Архівовано 2007-08-08 у Wayback Machine.
  9. New York Times, «Claude Pompidou, Art Patron, Dies at 94» 3 July 2007
  10. https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2007/07/03/AR2007070300708.html
  11. http://www.gettyimages.co.uk/detail/news-photo/claude-pompidous-funeral-in-paris-france-on-july-06-2007-news-photo/113994516

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.