Ліліан Беттанкур

Беттанкур народилась у Парижі. Вона — єдина дитина Ежена Шюллера, засновника L'Oréal. Мати Ліліан померла у 1927 році, коли дівчині було лише 5 років, і вона дуже зблизилась з батьком, котрий після цього більше не женився.[10]. У 15-річному віці вона почала працювати у компанії батька.[11]

У 1950 році вона вийшла заміж за французького політика Андре Беттанкура, котрий у 1960-х працював міністром, а у 70-х став заступником голови L'Oréal. Беттанкур був членом La Cagoule, французької фашистської групи, котру в 1930-х батько Ліліан фінансував і підтримував, співпрацюючи з нацистами під час Другої світової війни. Після війни Андре, як і іншим членам La Cagoule, було надано притулок в L'Oréal, де він зміг позбутися слідів свого минулого.[12] Врешті-решт, подружжя оселилось в особняку, збудованому в 1951 році.[13] 10 липня 1953 року у них народилась єдина дочка Франсуаза.

У 1957 році Ліліан Беттанкур успадкувала L'Oréal після смерті її батька, ставши головним акціонером компанії. У 1963 році компанія стала публічною, хоча Беттанкур зберегла контрольний пакет акцій. У 1974 році вона обміняла майже половину своєї долі на три проценти акцій Nestle.[14]

У 1987 році Ліліан Беттанкур спільно з чоловіком та дочкою заснували Беттанкур Шуеллер Фонд (la Fondation Bettencourt Schueller) для підтримки і розвитку медичних, культурних та гуманітарних проектів. Фонд заснований у Нейї-сюр-Сен (Франція).

Фонд, річний бюджет якого становить £ 160 млн[15], виділяє близько 55 % своїх коштів на наукові дослідження та освіту, 33 % на гуманітарні і соціальні проекти та 12 % на культуру та мистецтво.[16] Фонд є спонсором премій для вчених різних сфер. Наприклад, «Премія для науки про життя» є щорічною премією для передових європейських біомедичних дослідників віком до 45 років. Переможці одержують € 250 000 для підтримки наукових робіт.

Фонд профінансував будівництво нового крила в музеї Мармоттан-Моне.[15]

Беттанкур в основному уникала уваги ЗМІ. Однак з 2007 року вона зіштовхнулась з прискіпливою увагою засобів масової інформації, котрі висвітлювали її стосунки з Франсуа-Марі Баньє та можливе фінансування нею консервативних французьких політиків, зокрема, президента Франції Ніколя Саркозі.(англ.)[17]

Вважають, що Беттанкур познайомилась з Франсуа-Марі Баньє, французьким письменником, художником і фотографом знаменитостей, у 1987 році, коли він фотографував її для французького журналу Égoiste.[10][18][19] Пізніше Баньє і Беттанкур стали друзями, і вона стала його головним благодійником — сумарна вартість її подарунків склала € 1,3 млрд. Серед цих подарунків — поліс страхування життя на суму € 253 млн в 2003 році та ще один поліс за € 262 млн в 2006 році[20], 11 витворів мистецтва (у 2001 році), серед яких картини Пікассо, Матісса, Мондріана, Делоне і Леже, фотографію сюрреаліста Ман Рея[10][21] і гроші.

У грудні 2007 року, всього лиш через місяць після смерті свого батька, Франсуаза Беттанкур Майерс подала позов проти Баньє, звинувативши його в abus de faiblesse (експлуатації фізичної або психологічної слабкості з метою особистої вигоди).[22] У результаті було організовано розслідування; після допиту співробітників Беттанкур справу було передано до суду у вересні 2009 року[23]. У грудні 2009 суд відклав рішення у цій справі до квітня 2010 (пізніше — до липня 2010) до отримання результатів медичного засвідчення психічного стану Беттанкур.[19] Беттанкур відмовилась пройти перевірку.

У липні 2010 Беттанкур було втягнуто в політичний скандал після того, як стали доступними широкому загалу плівки, записи на котрих вважають розмовою між Беттанкур та її фінансовим консультантом. З цього аудіозапису випливає, що Беттанкур, можливо, ухилилась від сплати податків, зберігаючи значну кількість грошей на прихованих рахунках у швейцарських банках. Інший запис на плівці — начебто розмова між Беттанкур та Еріком Вертом, котрий вимагав для своєї дружини роботу, в той час як він займав посаду міністра і очолював гучні кампанії з вилову тих, хто ухилився від сплати податків в особливо значних розмірах. Крім того, Беттанкур одержала податкову знижку в € 30 млн під час перебування Верта на посаді міністра.[24]

У червні 2010 року скандал набув ще більшого розмаху — після того, як колишній бухгалтер Беттанкур, Клер Трибу, зізналась в інтерв'ю сайту Mediapart, що французькі політики-консерватори одержували гроші в конвертах в особняку Беттанкур. Вона стверджувала, що Верт, діючи як казначей «Союзу за народний рух» (UMP), одержав конверт з € 150000 готівкою в березні 2007. За словами Трибу, сам Саркозі був частим гостем у домі Беттанкур в той час, коли він був мером Нейї-сюр-Сен з 1983 до 2002, і також одержував конверти з готівкою. Через декілька днів Клер поскаржилась на тиск зі сторони французької поліції, котра вимагала відмовитись від свідчень проти Саркозі.[25] Саркозі та Верт відкидають звинувачення.[26][27] Після цих звинувачень французька поліція провела рейд у домі та офісі де Местра, голови компанії, що керує статками Беттанкур.[28]

За даними журналу Forbes, Беттанкур знаходиться на 15 місці у списку найбагатших людей світу, її статки оцінюють у 23 мільярди доларів США. Вона є найбагатшою жінкою Європи; Беттанкур за багатством посідає третє місце серед жінок у світі. Серед французів Ліліан за багатством поступається лише Бернару Арно.[9]

У 2005 Forbes розмістив Беттанкур на 39 позиції у рейтингу найвпливовіших жінок світу[29].

• Офіційний сайт компанії L'Oréal(англ.)
• Офіційний сайт Bettencourt Schueller Foundation
• Стаття Forbes про Ліліан Беттанкур(англ.)