Клонування людини

Технологія клонування в наш час ще не повністю відшліфована. І тут постає немало як теоретичних, так і суто практичних питань. Проте вже сьогодні існують методи, що дозволяють із певною мірою впевненістю сказати, що загалом питання технології вирішене.

Одним із найефективніших методів клонування виявився метод «перенесення ядра». Саме він і був застосований при клонуванні вівці Доллі у Великій Британії — організму, який прожив достатню кількість років, щоб говорити про успішність експерименту. На думку вчених, така методика є поки що найкращою серед тих, які ми маємо, щоб приступити безпосередньо до розробки методики клонування людей.

На початку 2008 року американські учені заявили, що їм вперше вдалося клонувати людину. Звичайно, цей клон не розгулює по Америці і виглядає зовсім не так, як в однойменному серіалі. Це усього 5 людських ембріонів, які прожили 5 днів. Далі, аби вивчити матеріал вчені вбили дані ембріони. Через 2 тижні після цього повідомлення Папа Римський виступив із заявою, в якій засудив проведення подібних експериментів, бо вони, на його думку, знищують людську особистість. [1]

Іншим, більш обмеженим і проблематичним є метод партеногенезу.

Так звана технологія «розщеплення ембріона», хоч і повинна давати генетично ідентичних між собою організмів, проте не може забезпечити їх ідентичності із батьківським організмом, і через це технологією клонування не вважається і як можливий його варіант не розглядається.

Обговорюються проблеми біологічної безпеки клонування людини, зокрема довготривала непередбачуваність генетичних змін, небезпека витоку технологій клонування до різних кримінальних чи терористичних структур.

Всупереч поширеній думці, клон не є завжди точною копією людини, на основі якої був клонований, оскільки при клонуванні копіюється лише генотип, а фенотип може бути відмінним, у залежності від навколишнього середовища, обставин. Так, наприклад, якщо взяти шість різних клонів і вирощувати їх у різних умовах:

• клон при поганому харчуванні виросте низьким і худим
• клон, якого постійно перегодовувати і обмежувати у фізичних навантаженнях, буде страждати ожирінням
• клон, який харчувався висококалорійною, але недостатньою на вітаміни та мінерали необхідні для росту їжею, виросте товстим, але невисоким
• клон, забезпечений нормальним харчуванням і серйозними фізичними навантаженнями, виросте сильним і мускулистим
• клон, якому довелося в період росту носити важкі речі, виросте невисоким, але мускулистим
• клон, якому в ембріональному періоді вводили тератогенні речовини, буде мати вроджені відхилення від розвитку

У Ватикані Папа Римський прийняв 7 нових смертних гріхів, серед яких є «маніпуляції на генному рівні».

Питання про клонування людини викликало низку протестів, як зі сторони церкви, так і на законодавчому рівні.

В 1997 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію, яка забороняє клонування людини та передбачає суворий контроль держави над усіма дослідженнями в цьому напрямі. Ті або інші форми заборони клонування застосовують Німеччина, Іспанія, Данія, Велика Британія, Італія, Франція, Швеція, Нідерланди, Бельгія, а також Японія, Австралія та інші країни.

Близько 27 країн Європи підписали «Додатковий протокол про заборону клонування людини до Конвенції Ради Європи "Про права людини та біомедицину" 1997 року». У преамбулі Додаткового протоколу відзначається, що «інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною».

За повну заборону усіх досліджень, пов'язаних з можливістю клонування людини, висловилася наукова рада при міністерстві освіти Японії. Аналогічною є позиція офіційного Вашингтона. Найкатегоричнішою є церква. Наприклад, Ватикан не раз наголошував на цілковитій неможливості втручання в акт божественного творіння.