Клочки (Мукачівський район)
Клочки́ — село в Кольчинській селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України.
| село Клочки | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Закарпатська область | ||
| Район/міськрада | Мукачівський район | ||
| Громада | Кольчинська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 300 | ||
| Площа | 1,021 км² | ||
| Густота населення | 293,83 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 89644 | ||
| Телефонний код | +380 3131 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 48°31′14″ пн. ш. 22°44′49″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
264 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 89644, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Верхня Визниця, вул. Миру, 25а | ||
| Карта | |||
  Клочки | |||
 Клочки | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Село назване на честь Андраша Ключко (Ключковича), першопоселенця.
1600: Klocskófalva, 1645: Klutsko Falva, 1678: Klucsko falva, 1773: Klocskofalva, Kloczkafalva, Kloczky, 1808: Klocskófalva, Klocskofalva, Klocky, 1851: Kloczkófalva, 1877: Kolcskófalva, Klocskuvci, 1913: Lakatosfalva, 1925: Kločky, Kločkova, 1944: Klocskófalva, Клочковъ , 1983: Клочки.
Церква св. Петра і Павла. 1990.
У 1692 р. згадано про церкву і церковну ділянку, а в 1699 р. — про дерев'яну церкву.
Дерев'яну церкву з мініатюрною вежкою, що згадується у 1778 p., належала до давнього хатнього типу. Вона стояла в селі до 1986 р., коли на її місці збудували невелику цегляну церкву, що повторює форми дерев'яної.
Греко-католицька громада відновилася в 1993 p., але не має церкви.
Присілки
Белебово
Белебово - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Клочки рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967
14 лютого 1608 року Ференц Магочі направив кріпаків Міхалі Кенеза та Івана, щоб заселити це місце.
1608: Kis Belebele, Nagy Belebele, 1610: Kys Belibelj, Nagj Belibelj, 1645: Kis Blebal, 1773: Kis Belebele, Belebowo, 1808: Belebele, Belebowó, 1851: Nagy-Belebele (Belebovo), 1877: Belebele (Nagy-), Belebovo, 1882: Belebele (Nagy-), Belebovo, 1888: Belebele, 1898: Belebele, 1913: Kiscserjés, 1925: Belebovo, 1944: Belebova, Белебово.
Старозавітне Белебово з його кам'яними вуличками-полями любили мисливці - серед яких австрійський принц Рудольф, який неподалік застрелив двох ведмедів.
Каплиця: священики були тут у XVI і XVII ст. Останнім згадують Олександра Петричка в 1682 р. У 1991 р. на цвинтарі збудували маленьку дерев'яну каплицю і поряд — дзвіницю. Обидві споруди вкрито бляхою.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 298 осіб, з яких 145 чоловіків та 153 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 298 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,33 % |
| російська | 1,33 % |
| білоруська | 0,33 % |
Туристичні місця
- храм св. Петра і Павла. 1990.
- старозавітне Белебово з його кам'яними вуличками-полями любили мисливці - серед яких австрійський принц Рудольф, який неподалік застрелив двох ведмедів.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.