Клушин Олександр Афанасійович

Клушин Олександр Афанасійович (30 серпня 1852, Брест-Литовський  25 серпня 1904, Царське село) — революціонер-народник, ветеринар. Був учасником «гуртка Ореста Габеля», один із фігурантів «справи Кавського». Пізніше працював ветеринаром і став одним з засновників російського м'ясознавства.

Клушин Олександр Афанасійович
рос. Клушин Александр Афанасьевич
Народився 30 серпня (11 вересня) 1852
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 25 серпня (7 вересня) 1904 (51 рік)
Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Поховання Казанське кладовище (Пушкін)d
Країна  Російська імперія
Діяльність революціонер, лікар ветеринарної медицини
Alma mater Імператорська медико-хірургічна академіяd (1879)
Партія Народництво
Рід Клушиниd

Біографія

Олександр Клушин походив з дворянського роду Клушиних. Народився 30 серпня 1852 року у Брест-Литовському. Навчався на ветеринарному відділенні Імператорської медико-хірургічної академії, де познайомився з Дмитром Маміним[1]. Входив до народницького гуртка Ореста Габеля, члени якого готували втечу Сергія Ковалика та Порфирія Войнаральського з Будинку попереднього ув'язнення. 15 серпня 1876 він разом з Надією Бантле та Августиною Сінькевич очистили квартиру нещодавно заарештованої Євгенії Бартошевич від компрометуючих матеріалів. У той же день Клушина було обшукано, а через два дні заарештовано. 25 вересня він був посаджений до Петропавлівської фортеці. Притягувався до дізнання по справі Ореста Габеля за звинуваченням в організації зносин з ув'язненими Будинку попереднього ув'язнення для їх звільнення. Справа Клушина була закінчена в адміністративному порядку за найвищим велінням від 2 жовтня 1877. Був відпущений на волю 1 листопада того ж року, з встановленням за ним гласного нагляду поліції[2][3].

16 квітня 1878 Клушин разом зі студентом-медиком Олександром Тукмачовим втрутився у розпорядження пристава першої ділянки Петербурзької частини і тим самим завдав образу дією. Ця справа повинна була розглядатися в окружному суді. У січні наступного року підозрювався у пропаганді серед робітників палітурної майстерні. Ця майстерня була організована студентом Морозовим і в ній збиралися студенти та спілкувалися з робітниками. Також представники цього гуртка збиралися у якогось Левитського у селі Ємільянівці. Можливо, у зв'язку з діяльністю цього гуртка, Клушина було ув'язнено[4][5].

У липні того ж року, разом з Іваном Кавським та кількома іншими народниками, організував підпільну літографію. Планувалося на ній друкувати прокламацію «Братці-товариші», яку написав Кавський для пропаганди робітників. Літографський верстат знаходився у Кавського, який мешкав на квартирі палітурника Штейна. Останній був одним з ініціаторів купівлі верстату. Водночас Штейн був агентом «охранки» і написав донос на спільників. Обшук на квартирі Штейна відбувся 16 вересня, тоді ж Клушина було заарештовано, а 21 вересня він був притягнутий до дізнання. Утримувався під вартою з 17 вересня до 24 жовтня 1879 року. Справа Клушина була закрита в адміністративному порядку із забороною перебувати у столицях за високим повелінням від 30 квітня 1880 року[6][7][8].

У 1879 році закінчив Імператорську медико-хірургічну академію зі званням ветеринара. Працював земським ветеринарним лікарем в Устюженському повіті Новгородської губернії у 1881 році[9]. Пізніше працював та мешкав у Царському селі, разом з лікарем Сергеєвим А. Г. завідував мікроскопічною станцією при місцевій скотобійні. На станції перевіряли свиней на трихінели, фінни та інші інвазивні хвороби[10]. У 1897 році отримав цивільний чин надвірного радника. Наступного року став ветеринарним лікарем Санкт-Петербурзького губернського земства[11][1].

Помер 25 квітня 1904 року, після смерті його родині міська управа Санкт-Петербурга призначила одноразову допомогу[12]. Похований на Казанському кладовищі Царського села[13]. Через два місяці після смерті Клушина, про нього згадував, у листі, його товариш Дмитро Мамін-Сибіряк:

Завтра іменини, і сумно думати, що не буде Миколи Костянтиновича та Олександра Афанасійовича. Давно вже немає Олександри Аркадійовни…[14]

Оригінальний текст (рос.)
Завтра именины, и грустно думать, что не будет Николая Константиновича и Александра Афанасьевича. Давно уже нет Александры Аркадьевны...

Родина

Був одружений з Ольгою Олександрівною Клушиною, яка працювала лікарем у Маріїнській Царськосільській жіночій гімназії. Подружжя мало двох дітей:

  • Лідія (1882 — після 1904) — випускниця Вищих Бестужевських курсів.
  • Олександр (11 травня 1886 — після 1917) — навчався в Імператорській Миколаївський Царськосільській гімназії. Брав участь у виданні гімназичного журналу «Горизонт», де публікував свої перші вірші Микола Гумільов[1].

Також у Царському селі жила сестра Клушина — Софія Афанасіївна[1].

Науковий доробок

Олександр Клушин визнається одним з фундаторів російського м'ясознавства, з якого утворилася сучасна прикладна наука — ветеринарно-санітарна експертиза[15]. Його праці про привозне м'ясо мають історичне значення, тому науковцям дорікають у разі відсутності згадки про Клушина в нарисах з історії ветеринарно-санітарної експертизи. Так у 1952 році, Леонід Крапівнер у своїй рецензії на п'яте видання учбового посібника Валеріана Вольферца «Ветеринарно-санитарная экспертиза», серед іншого, дорікав і на відсутність згадки про Клушина. Через вісім років, вже Крапівнеру, як автору першого розділа «Руководства по ветеринарно-санитарной экспертизе продуктов убоя животных и гигиене мясного производства», рецензенти дорікали, що в історичному нарисі про розвиток боєнського господарства, він не згадав роботи Клушина[16][17].

Список наукових праць Клушина:

  • Заболеваемость и смертность домашних животных С.-Петербургской губернии в 1887 году: (ветеринарно.-стат. очерк): по отчетам зем. ветеринарных врачей. (1888)[18]
  • Ветеринарно-санитарный осмотр привозного мяса. (1898)
  • Царскосельская городская скотобойня // Вестник общественной ветеринарии. (1898)
  • Городские бойни и привозное мясо. (1903)[19]

Примітки

  1. Бровкина, 2015.
  2. Деятели революционного движения, 1930, стов. 582—583.
  3. Деятели революционного движения, 1931, стов. 897.
  4. Деятели революционного движения, 1930, стов. 583.
  5. Рабочее движение в России, 1950, с. 315—316.
  6. Литература партии, 1907, с. 33.
  7. Деятели революционного движения, 1930, стов. 523, 583.
  8. Деятели революционного движения, 1932, стов. 2053.
  9. Устюжна, 1995, с. 239.
  10. Врачебныя учрежденія, 1897, с. 25.
  11. Памятная книжка, 1898, с. 11, 280.
  12. Отчетъ городской управы, 1905, с. 88.
  13. Царскосельский некрополь, 2014, с. 113.
  14. Мамин-Сибиряк, 1958, с. 390.
  15. Колоболотский, 1958, с. 26.
  16. Крапивнер, 1952, с. 44.
  17. Ганиев, 1960, с. 83.
  18. Клушин, Александр Афанасьевич (1852-1904) (1888). Заболеваемость и смертность домашних животных С.-Петербургской губернии в 1887 году : (ветеринарно.-стат. очерк) : по отчетам зем. ветеринарных врачей. elib.rgo.ru123456789. Процитовано 16 лютого 2020.
  19. Клушин, А. А. (1903). Городские бойни и привозное мясо. Процитовано 17 лютого 2020.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.