Ключка Віталій Володимирович

Віта́лій Володи́мирович Клю́чка (нар. 3 листопада 1976(19761103) — 25 серпня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Ключка Віталій Володимирович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 3 листопада 1976(1976-11-03)
Тошківка
Смерть 25 серпня 2016(2016-08-25) (39 років)
Мар'їнка
Псевдо «Колючий»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 46 ОШБ «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)

Життєпис

Народився 1976 року в селищі Тошківка (Попаснянський район, Луганська область); виростав з молодшим братом. Навчався в Тошківській середній школі, після закінчення якої працював на шахті «Тошківська» учнем електрослюсаря.

Призваний у Національну гвардію, прослужив 1,5 роки на посаді гранатометника, кулеметника та спеціаліста зі стрілецької зброї; був заступником командира взводу. Демобілізувався у військовому званні сержанта; повернувся додому в Тошківку й знову пішов працювати на шахту. У 1990-ті заробітну плату на шахті майже не платили, тому перевівся у Тошківську пожежну частину та працював на посаді пожежника. Зазнав травми на роботі і був комісований за станом здоров'я, отримавши групу інвалідності. Повернувся до праці на шахту «Тошківська» — роздавальником вибухових матеріалів. 2009 року оженився, в 2011 році у родини народився син Ярослав. Робив «євроремонти», черга на його послуги була розписана — на місяці наперед.

2015 року добровільно мобілізований; призваний до лав ЗСУ. Після навчання в учбовій частині направлений до добровольчого батальйону ЗСУ «Донбас Україна». Старший сержант, головний сержант взводу охорони.

Воював в Кримському Луганської області, після ротації та відпочинку — в смт Мар'їнка Донецької області. У березні-квітні 2016 року лікувався у шпиталі, 15 квітня повернувся до підрозділу. У Віталія була можливість комісуватися, він цього не зробив та продовжив воювати. Йому пропонували залишитись при штабі, Віталій категорично відмовився. Демобілізація мала відбутися у вересні, він хотів підписати контракт та залишитись на фронті. У перших числах серпня 2016-го брав участь у бою з терористами.

25 серпня 2016 року загинув вранці поблизу міста Мар'їнка в часі обстрілу з СПГ терористами позицій підрозділу. Коли розпочався обстріл, Віталій загнав усіх молодих вояків у бліндаж, сам залишився на позиції. Граната прилетіла саме туди, де він знаходився.

Похований в Тошківці.

Без Віталія лишились батько, дружина і син.

Нагороди та вшанування
  • указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • відзнакою Міністра Оборони України «За воїнську доблесть» (посмертно).

Примітки
  1. Указ Президента України від 27 червня року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.