Клівські пісковики

Клівські пісковики (горизонт) — місцевий літостратиграфічний підрозділ верхньоолігоценових відкладів складчастих Карпат і Передкарпатського прогину. Вперше виділені і описані швейцарськими геологами К. Паулем і Е. Тітце у 1876 р. в розрізі нижньоменілітової підсвіти біля с. Заріччя Івано-Франківської області.

Назва

Назва походить від гори Кліва, на схилі якої знаходилосьстратотипове відслонення.

Поширення

Бориславсько-Покутська зона Передкарпатського прогину і Скибова зона Карпатської складчастої системи.

Стратотип

Північний схил г. Кліва, біля с. Заріччя. Зараз стратотип задернований.

Літологія

Товща представлена світло-сірими (іноді з зеленкуватим відтінком) дрібно і різнозернистими, слабозцементованими часто бітумінозними пісковиками, які інколи перешаровуються з тонкими прошарками чорних і коричневих бітумінозних аргілітів. Зеленкуватий відтінок пісковики набувають через майже повсюдний вміст глауконіту. Місцями пісковики переходіть у гравеліти і дрібногалечні конгломерати (переважає галька ріфейських філітів південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи). Потужність окремих прошарків досить мінлива (від 0,2-1,5 м до 3-4 м). Потужність всієї товщі також змінюється від 10 до 150 м. На північний схід від с. Устшики Дольне (Польща) клівські пісковики мають потужність до 400 м.

Положення пісковиків у розрізі нижньоменілітової підсвіти не є сталим. Вони звичайно простежуються в нижній її частині, хоча в деяких розрізах опускаються майже впритул до нижнього роговикового горизонту. Опорні розрізи знаходяться в долинах річок Рибниці (с. Річка), Прута (с. Кремінці), Бистриці Надвірнянської (с. Пасічна) і Чечви (с. Спас).

Палеонтологічні рештки

з відслонень розрізу цих пісковиків по р. Чечві встановлено комплекс форамініфер верхньоолігоценового віку:

Bolivina danvillensis Howe et Wall.
Turrilina sp.
Globotruncana linneiana (d’Orb.)
Gumbelina sp.
Siphonina ex gr. danvillensis Howe et Wall.
Globigerina triloculinoides Plummer
Globigerina ex gr. Dubia (Egger)
Cibicides pygmeus (Hantk.) var.
Cassidulina globosa Hantk.
Grammostomum danvillensis Howe et Wall.

Визначення абсолютного віку глауконіту з клівських пісковиків (взірці з відслонення в районі с. Пасічна) дає результат 40 млн. р. тому (середній еоцен). Така розбіжність між даними методів абсолютної геохронології і біостратиграфії пояснюється як великою похибкою калій-аргонового методу датування осадових порід, так і можливою втратою радіогенного аргону кристалічною градкою глауконіту в ході діагенетично-катагенетичних перетворень порід.

Генезис

Ян Котлярчик припускає утворення клівських пісковиків за рахунок еолового вивітрювання. На думку інших дослідників, товща клівських пісковиків — це типові дельтові відклади палеорічок, які впадали в мілководне менілітове море.

Нафтогазоносність

Горизонт клівських пісковиків був ідеальним кондуктором первинної міграції вуглеводнів з підстелюючих і перекриваючих бітумінозних глин менілітової світи. Про це свідчить наявність залишкових бітумів на контактах з бітумінозними аргілітами.

Джерела

Вялов О. С. (1961₁) Палеогеновый флиш северного склона Карпат. —— Киев : Издательство АН УССР, — 135 с.
Вялов О. С. (1966₂) Палеогеновые отложения северного склона Карпат / Карпаты. — М., — С.13-84. — (Геология СССР; Т.48).
Мятлюк Е. В. (1950) Стратиграфия флишевых осадков Северных Карпат в свете данных фауны фораминифер // Труды Всесоюзного научно-исследовательского геологоразведочного института (ВНИГРИ). — Выпуск 51. — С. 225-302.
Онческу Н. (1960) Геология Румынской Народной Республики. — М.: Издательство иностранной литературы, — 520 с.
Стратиграфический словарь УССР (1985) / под ред. В. Г. Бондарчука — Киев : Наукова, думка, — 237 с.
Стратотипы меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат (1988) / Вялов О. С., Гавура С. П., Даныш В. В. и др.; отв. редактор Пастернак С. И.; АН УССР. Институт геологии и геохимии горючих ископаемых.— Киев: изд-во «Наукова думка», — 1988. — 204 с. ISBN 5-12-000190-4
Hunt J. (1979) Petroleum geochemistry and geology. — Woods Hole Oceanographic Institution, Woods Hole, Massachusetts. — W. H. Freeman and Co., San Francisco, 1979. — 706 p.
Kotlarczyk J. (1976) Przyczynki do wyjaśnienia genezy piaskowców kliwskich w Karpatach Polskich // Sprawozdania z posiedźień komisji naukowej PAN w Krakowie. — 1975-76 — 19, № 1.— S.185-187.
Paul K.M., Tietze E. (1877) Studien in der Sandsteinzone der Karpathen // Jahrb. Geol. Reichsanst. — 27. — P.3-30.

←

Кайнозой
Палеоген	Неоген	Антропоген

→

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Неоген, N	Міоцен, N₁	Аквітанський, N₁aqt	молодше
Палеоген, Ꝑ	Олігоцен, Ꝑ₃	Хаттський, Ꝑ₃h	23,03	27,82
	Олігоцен, Ꝑ₃	Рюпельський, Ꝑ₃r	27,82	33,9
	Еоцен, Ꝑ₂	Приабонський, Ꝑ₂p	33,9	37,8
		Бартонський, Ꝑ₂b	37,8	41.2
		Лютецький, Ꝑ₂l	41,2	47,8
		Іпрський, Ꝑ₂i	47,8	56,0
	Палеоцен, Ꝑ₁	Танетський, Ꝑ₁t	56,0	59,2
		Зеландський, Ꝑ₁z	59,2	61,6
		Данський, Ꝑ₁d	61,6	66,0
Крейда, K	Верхня/Пізня, K₂	Маастрихтський, K₂m	древніше
Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].

Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[stratigraphy.org-1] Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.