Неогеновий період

Неоге́новий пері́од, неоген (рос. неогеновая система (период), неоген, англ. Neogene, нім. Neogen n, Jungtertiär n) — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому[4]. Як самостійний стратиграфічний підрозділ неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році[5].

Неогеновий період
Хронологія 23.03–2.588 млн років тому
Середня концентрація кисню (O2) впродовж періоду бл. 21.5 %[1]
(108 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO2) впродовж періоду бл. 280 ppm[2]
(у 1 разів більше доіндустріального періоду)
Середня температура поверхні впродовж періоду бл. 14 °C[3]
(на 0 °C вище сучасного рівня)

Підрозділи
Система/
Період		 Відділ/
Епоха		 Ярус/
Вік		 Вік
(млн років)
Четвертинний, Q Плейстоцен, Q1 Гелазький молодше
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченський, N2pla 2,58 3,60
Занклійський, N2zan 3,60 5,33
Міоцен, N1 Мессінський, N1mes 5,33 7,25
Тортон, N1tor 7,25 11,63
Серравалійський, N1srv 11,63 13,82
Лангійський, N1lan 13,82 15,97
Бурдігальський, N1bur 15,97 20,44
Аквітанський, N1aqt 20,44 23,03
Палеоген, P Олігоцен, Р3 Хаттський, Р3h старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[6].

Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.

Неоген складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03—5,333 млн років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333—2,588 млн років тому)[4].

Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.

У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина — пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем — Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.

Корисні копалини

З неогеновими відкладами пов'язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родов. нафти і газу в прогинах Бл. і Сер. Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах — Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях — Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родов. бурого вугілля і лігнітів, рідше — кам. вугілля. Відмічені родов. сірки пов'язані г.ч. з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Передкарпаття, Закарпаття, Закавказзя, Сер. Азія та ін.). В Н.с. утворилися розсипні родов. титану, олова, ільменіту, рутилу, циркону та ін., численні бокситові родов. тропіч. поясу (Ямайка, Гаяна, Суринам, Гана, Гвінея), родов. бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов'язані численні і різноманітні родов. руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох р-нах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.

Див. також

Примітки
  1. Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
  2. Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
  3. Image:All palaeotemps.png
  4. International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)
  5. Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856
  6. Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

Література

Посилання
←
Неоген
Міоцен Пліоцен
Аквітан | Бурдігал | Лангій | Серравалій | Тортон | Мессіній Занклій | П'яченцій | Геласій

→

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.