Книга землі

У цій частині зображено шість богів, які моляться сонячному диску на похоронних пагорбах. Це найменша з відомих частин книги і швидше за все вона не є початком Книги землі.

Частина D найімовірніше є подорожжю до царства мертвих, головним героєм виступає Осіріс, який розташовується усередині гробниці, яка охороняється зміями. Трохи нижче під Осірісом розташовані боги Анубіс і той хто простягнув до них руки, щоб забезпечити захист тілу. Ця сцена зображує оновлення, а на сценах з двох суміжних сторін зображені покарання. У сценах покарання, боги представлені як такі, що карають і підтримують розпечені котли.[1]

Далі, мумія бога сонця стоїть на великому сонячному диску, укладеному двома парами рук, яке піднялося з глибин Нуна. По обидві сторони від Ра простяглася гірлянда з дванадцяти зірок і дванадцяти маленьких сонячних дисків, які вказують на хід годинника. Кінці гірлянди тримають дві богині розташовані праворуч і ліворуч сцени.

У заключній частині сцени зображений бог Акер, що має вигляд подвійного сфінкса, на ньому розташована барка бога сонця. Знизу барку підтримують два урея, а всередині барки бог Хепрі і Тот віддають молитви богові сонця Ра. Під Баркою розташовані дві королівські фігури, які притримують сонячний диск, а по обидва боки від них стоять Нефтіда і Ісіда, які підтримують крилатого жука скарабея.[2]

Середній регістр починається із зображення Гора, що піднімається з божественної фігури, іменованої «Єдність Заходу».[2] Далі йдуть сім пагорбів, в кожному з яких знаходиться бог. Потім, Гор з головою сокола піднімається з тіла Осіріса, якого захищають від мерців Ісіда і Нефтида.

У наступній сцені Нун обома руками тримає сонячний диск і два урея тримають інший сонячний диск. У верхній частині сонячного диска зображена змія, яка ймовірно може символізувати відродження сонця. Як і в багатьох інших давньоєгипетських сценах, в нижньому регістрі показані покарання ворогів (тіла перевернуті догори ногами) в «Місці знищення», оскільки він знаходиться нижче рівня богів. Боги є більш важливими фігурами, тому вони розташовані вище за інших. Бог сонця зображений з декількома саркофагами, а під ним розташовані четверо переможених ворогів.

У висновку сцени зображений труп у великому саркофазі, розташований в місці знищення, яке Ра назвав «Місцем шетіт». Це і є царство мертвих, в якому боги і богині підносячись над тілом, моляться, піднявши до неба руки. В останній сцені зображений змій Апоп, схоплений богами з головою барана.[1]

Частина C складається з трьох регістрів, які можуть з'єднуватися з Частиною D, проте точна їх послідовність досі залишається невідомою. Верхній і середній регістри, обидва починаються із зображення бога сонця з головою барана. Два птахи Ба (один на жердині, а другий над жуком скарабеєм) звертаються з молитвами до бога сонця, і бог, чиє ім'я невідоме, вітає Ра. В середньому регістрі, позаду невідомого бога стоять два бога з головою барана і один бог з головою змії. Ці боги в захисній позі, протягнули свої руки до сонячного диска, верхня частина якого увінчана головою сокола «Гора з загробного світу».[1]

Регістри цього розділу є найменш зрозумілими, тому багато частин цілком можуть належати частині А. У перших сценах цього розділу зображені чотири овальних форми з муміями всередині, які здатні дихати завдяки променям бога сонця. Є також чотири перевернутих пагорби, які перебувають під захистом від змій. В основній частині цього розділу, вертикально стоїть мумія, яку називали «трупом бога»,[1] вона ж була і сонячними диском бога. Перед ним, піднімається змія з пари рук, які тримають бога і богиню, воздають йому хвалу. Позаду мумії інша пара рук, названа «руками пітьми», які підтримують крокодила Пенвенті.

В наступному сюжеті зображено чотири овали, в яких знаходяться мумії та птиці-Ба, по одній у кожному овалі. Поруч розташовані два додаткових ієрогліфа, що зображують тіні. Під цією ілюстрацією зображені дві барки в яких знаходяться мумії Осіріса і сокологолового Гора. Над Осірісом варто з простягнутими до його мумії руками Ісіда, а над Гором стоїть Нефтида. З обох боків у кожної барки зображені сонячні диски.[1]

У заключній частині книги Землі, у верхній частині зображений великий похоронний пагорб, в якому міститься сонячний диск і невідоме божество, яке йому молиться. Дві голови показуються із землі і дві богині, розташовані по обидва боки від великого похоронного пагорба, також віддають хвалу. Прямо під цією фрескою, в нижньому регістрі, зображені чотири бога і чотири птахи-Ба, які також віддають молитви сонячному диску, піднявши обидві руки до нього.[1]

На початку цього розділу, бог сонця в оточенні мумій, стоїть на поховальному пагорбі, який єгиптяни називали «пагорбом пітьми».[1] Над цим пагорбом розташовується сонячна барка. Слідом за цією сценою зображений Акер у вигляді подвійного сфінкса. Сонячна барка розташована між входом і виходом з царства мертвих. Кормова сторона барки звернена до виходу. Нижче зображено воскресіння тіла сонця. Це звичайна сцена, яку зображували всередині царських саркофагів. Голова сокола визирає з сонячного диска і світло падає на «таємничий труп», що лежить внизу.[1] У наступній сцені зображені дванадцять богинь, кожна з яких є певною годиною ночі. Над головою у кожної богині зображений червоний сонячний диск, а поряд з тілом богинь намальовані ієрогліфи «зірка» та «тінь».

На початку четвертої сцени, деякі мумії, знаходяться всередині чотирьох гігантських кіл. У п'ятій сцені, зображений бог, якого праворуч і ліворуч оточують боги меншого розміру. За припущенням вчених в центрі зображений Осіріс, праворуч від нього Тефнут і Шу, а ліворуч Хепрі і Нут. У шостій сцені зображена голова і пара рук, які піднімаються з глибини. Зверху на цій голові стоїть богиня «Руйнівниця», що підняла вгору руки для того щоб прийняти сонячний диск. Руки, що піднімаються з глибини підтримують двох богинь, ліворуч богиня сходу, а праворуч богиня заходу; обидві богині з піднятими руками звернені обличчям до сонячного диска. Вважається, що верхній регістр шостої частини закінчується рядком з назвою цієї роботи, але так це чи ні до кінця невідомо.

Середній регістр знову починається із зображення сонячної барки. Цю барку тягнуть чотирнадцять богів з головами барана. У наступній сцені, бог з ерегированним фалосом стоїть у печері, в оточенні дванадцяти богинь зірок, які направляють в його бік червоні диски.

Далі міститься сцена, зображення якої хаотично розкидані навколо всієї гробниці Рамсеса VI. У цій сцені зображені похоронні пагорби, на вершинах яких розташовані голови з піднятими до неба руками. Руки розташовані в позі вихваляння.

У третій сцені зображено народження Сонця. Подібна сцена в більш детальному варіанті також зустрічається всередині саркофага Рамсеса IV.