Книга пісень

«Книга пісень» — збірка віршів німецького поета Генріха Гейне, яка зробила свого автора відомим не лише в Німеччині, але й у всьому світі. Видана у 1827 році. Головна тема — кохання і розлука. За життя поета збірка перевидавалася 13 разів. До багатьох віршів була складена музика композиторами: Р. Шуманом, Ф. Шубертом, Й. Брамсом, П. Чайковським, Р. Штраусом. Кредо ліричного героя збірки — без кохання нема щастя, без щастя неможливе життя. Чітко виражений максималізм змушує співчувати і розмірковувати, чому конфлікт ліричного героя і дійсності не має зв'язку. Так само відчувається авторська іронія : герой «Книги пісень» розуміє і знає, що щастя — це лише мить, а не вічне блаженство. Герой завжди знаходить сили жити і кохати. Книга певною мірою автобіографічна, адже нерозділене кохання до кузини Амалії, наштовхнуло Гейне до викладу вічної історії. Збірка об'єднала всі вірші, написані великим митцем до цього часу. Він широко використовував типові фольклорні теми та мотиви (основна риса романтизму), передовсім — тему нещасливого кохання:

Кохає дівчину хлопець, Та в неї вже інший є; Той інший , кохає іншу, І з нею до шлюбу встає. А дівчина з горя заміж За нелюба іде,- То що ж її з ним чекає, І що того хлопця жде? Стара оця байка чи казка, Проте - завжди нова: Як станеться з ким- надвоє Серце тому розбива. (переклад Л. Первомайського)

Книга пісень
нім. Buch der Lieder
Жанр	збірка віршів
Автор	Репейное
Мова	німецька
Написано	1817 — 1826
Опубліковано	1827
Видавництво	Hoffmann und Camped
Переклад	Леся Українка, Леонід Первомайський
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у  Вікіджерелах

Поезії «Книги пісень» здебільшого побудовані як сповідь уявному співрозмовникові про найпотаємніше . Збірник складається з чотирьох циклів :

• «Страждання юності» (1816—1821): «Сновидіння», «Пісні», «Романси», «Сонети»;
• «Ліричне інтермецо» (1822—1823):;
• «Знову на батьківщині» (1823—1824);
• «Північне море» (1825—1826).