Кнут I Еріксон
Кнут I Еріксон (між 1140 та 1150 — 1196) — король Швеції у 1167–1196 роках, боровся з Сверкерсонами.
| Кнут I Еріксон | |
|---|---|
| Knut Eriksson | |
 Кнут I Еріксон | |
| Король Швеції | |
| Початок правління: | 1167 |
| Кінець правління: | 1196 |
|
| |
| Попередник: | Карл VII |
| Наступник: | Сверкер II |
|
| |
| Дата народження: | між 1140 та 1150 |
| Дата смерті: | 1196 |
| Дружина: | Цецилія Юхансдотір |
| Діти: | 4 сина та 1 донька |
| Династія: | Династія Еріксонів |
| Батько: | Ерік IX |
| Мати: | Кристіна Бйорнсдотір |
Життєпис
Походив з династії Еріксонів. Син Еріка IX, короля Швеції. Після вбивства батька у 1160 році зазнав поразки від Магнуса II й залишив Швецію. Втім у 1167 році організував замах на короля Карла Сверкерсона. Після загибелі останнього повернувся на батьківщину. Тут Кнут довелося боротися з іншими Сверкерсонами — Буріслевом та Колем, яких також було оголошено королями. Лише у 1173 році Кнут Еріксон переміг своїх ворогів й став одноосібним володарем.
Для зміцнення свого становища надав титул ярла представнику впливового роду Броса з Остергеталанда. Його нащадки в подальшому стануть шведськими королями династії Фолькунгів.
На початку правління було укладено союзи з Генріхом Левом, герцогом Саксонії, у 1185 році — з Генріх II, королем Англії, та Сверріром I, королем Норвегії. Було налагоджено дипломатичні стосунки з Візантією. У 1195 році отримав листа від византійського імператора Олексія III Ангела щодо допомоги.
У внутрішній політиці король намагався зміцнити королівську владу на місцях, було запроваджено діловий документообіг. При цьому Кнут I багато зробив за оборони країни. У 1180 році було зведено фортецю Кальмар, а у 1187 році — фортеця Стокгольм.
Родина
Дружина — Цецилія Юхансдотір
Діти:
- Йон (д/н—1205)
- Кнут (д/н—1205)
- Йоар (д/н—1205)
- Ерік
- донька Сігрід
Джерела
- Tore Nyberg: Knut Eriksson. // Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 1241.