Кобринське князівство

Кобринське князівство — удільне князівство XІV–XVI ст.ст., залежне від Великого князівства Литовського, з центром у Кобрині.

Печатка Кобринського князівства 1387-го року.
Кобринське князівство в XV ст.

Виникнення князівства

Кобринська волость була розташована на півночі Волинської землі, і входила до складу Галицько-Волинської держави. У 1349 р. польський король Казимир ІІІ здійснив похід проти князя Волинського і Галицького Любарта-Дмитра і захопив значну частину його земель, в тому числі й Кобрин. Однак згодом Любарт за підтримки братів, зумів відвоювати більшість своїх володінь — Берестейщину, Підляшшя і Володимирську землю. Близько 1352 р. він надав Кобринську і Ратненську волості своєму племіннику Федору Ольгердовичу. Відтоді Кобринська земля стала окремим удільним князівством, залежним від Великого князя Литовського.

Історія

Кобринським князівством володіли сини і онуки великого князя литовського Ольгерда. Першими кобринськими князями є Федір Ольгердович Ратненський, і його син, Роман Федорович. У 1404 році права Романа на Кобрин підтвердив великий князь литовський Вітовт. У 1516 р. померла остання представниця кобринської династії, Анна Семенівна, Кобринське князівство було долучене до Підляського воєводства, а з 1566-го року до Берестейського.

В наші часи територія Кобринського князівства знаходиться у складі Республіки Білорусь. В етнографічному плані територія князівства відноситься до українського етнокультурного регіону Берестейщина.

Князі

Примітки
  1. Войтович, 2000.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.