Ковмір Юхим Омелянович

Ю. О. Ковмір народився у 1908 році в с. Думецьке Шамраєвського повіту Київської губернії в бідній селянській родині.[1]

Вищу педагогічну освіту Юхим Омелянович здобув у 1931 році, закінчивши історичний факультет Київського педагогічного інституту ім. Горького.

Перші роки професійної діяльності були пов'язані з Уманським інститутом соціального виховання (згодом — педагогічним інститутом), де він у 1931—1933 роках працював викладачем історії СРСР та директором робітфаку, у 1931—1933 роках був заступником директора, а з лютого по жовтень 1935 — виконував обов'язки директора.

У 1935 році історичний факультету Уманського педінституту було закрито, і Юхим Омелянович був переведений на роботу до Ворошиловградського педагогічного інституту, де він до 1938 року працював заступником декана історичного факультету та викладачем історії СРСР і України.

У лютому 1938 року Ю. О. Ковмір був переведений на роботу до Житомирського педагогічного інституту, де він викладав історію СРСР та історію України і був деканом вечірнього факультету. З жовтня 1939 по червень 1941 року Юхим Омелянович — заступник директора з навчально-наукової роботи і завідувачем кафедри історії СРСР Житомирського педагогічного інституту.

В роки німецько-радянської війни Ю. О. Ковмір був активним учасником партизанського руху і партійного підпілля на Київщині. За участь у війні він був удостоєний ряду урядових нагород.

Після війни Ю. О. Ковмір повернувся на роботу в Житомирський педагогічний інститут, де він завідував кафедрою історії СРСР. Без відриву від роботи він закінчив аспірантуру при кафедрі історії України і захистив кандидатську дисертацію на тему: «Суспільно-політичний рух в Росії і Кирило-Мефодіївське братство».

З серпня 1946 року по серпень 1957 року Ю. О. Ковмір працював на посаді директора Житомирського педагогічного інституту. Як очільник навчального закладу він проводив активну діяльність по відновленню зруйнованої під час війни матеріальної бази, організації ефективного навчально-виховного процесу та кадрової політики. Його діяльність на посаді директора була відзначена урядовими нагородами та відзнаками.

У 1958 році Ю. О. Ковмір був переведений на роботу до Глухівського педагогічного інституту.[2] Про останні роки життя відомості відсутні.

• Орден Червоного Прапора (1944)
• Орден Трудового Червоного прапора (1948)
• Значок «Відмінник народної освіти УРСР»

• Лутай М. Є. На чолі Житомирського педагогічного // Вісник Житомирського педагогічного університету. — 2001. — № 8. — C. 3—10.